ІНАКШЕ НІЯК вересень – місяць спокою і вина, свіжоспеченого х | Віршолюб

ІНАКШЕ НІЯК

вересень – місяць спокою і вина,
свіжоспеченого хліба і витриманих сирів.
місяць зізнань про себе, які я не сам пізнав,
а хтось допоміг – із тих, що вгорі.

місяць, коли небо підпирають дими.
коли в будь-якої дороги іще немає кінця.
коли жодне окреме «я» вже не прагне до «ми»,
бо ніхто й нікому нічого не обіцяв.

коли прощаєш родичів – от що б не скоїли!
коли азербайджанець на базарі бавиться динями:
еее, твой вересень-мересень – ета чьо такоє?
а вересень – це місяць із ґаздами і ґаздинями,

що по обіді дивляться з-під руки в далечінь,
чи думають про тебе, опираючись на лопату.
вони не можуть не думати – ні вдень, ні вночі,
аж доки не падатиме сніг лапатий.

а ти така – живеш собі у якомусь там березні,
над якоюсь там річкою, нічого мені не винна.
хіба що, виходиш опівночі сидіти на березі –
дивитися на хмари у цих глибинах.

а вони там – як субмарини, – важкі, вагомі,
і у кожної є призначення, в кожної є ім’я.
і навіть чуєш межи ними чи то пісню, чи гомін,
бо не можеш інакше – інакше ніяк.

Сергій Татчин