Насправді неважко пізнати себе: Віднайти́ найкристальніші стру | Щоденник темряви

Насправді неважко пізнати себе:
Віднайти́ найкристальніші струни моралі,
Відректи́сь від затьмарених граней пітьми,
Зберегти скромні миті щоденного сяйва.

Важливі́ше утри́мати лінію правди,
Що з легкістю рветься чужими руками,
Повстати, мов фенікс, із стоголосі́в‘я,
Що ладне тебе прикувати безслівно.

Насправді неважко пізнати себе,
Найбільша дилема, то власнеє «я».
Чи сила тобі безуспішно летіти?
Чи впасти, проте все ж на мить збагатіти?

Цей вибір складний і водночас легкий,
Для тих, хто не втратив надію в своє,
Хто не зазіхає на совісті плин,
Хто допомагає без примусу сил,

Хто щиро приймає твій виграш і біль,
З бажанням радіти й сурми́ти без речень,
Без докорів, злості і заперечень,
Із міццю в думках й непохитністю стержня.

Насправді неважко пізнати себе,
Найтяжче збагнути чи правда все ж є
Чи це лише вигадка і спосіб для втечі
Від дійсності, яка і так вже давно суперечить?