Невже небеса дають вибір один? Лиш впасти додолу із при́смаком | Щоденник темряви

Невже небеса дають вибір один?
Лиш впасти додолу із при́смаком мрій,
Чи вільно вдихнути на повную грудь
Ту вільну незламність із силою дум?

Усе очевидно, лімі́ту в житті не існує,
Перед нами сподвижені сотні ідей,
Варто руку до них простягнути,
В дзеркала́ невідомих людей.

Навіть шепіт шумить у вуха́х,
Затремтіла безлика душа,
Жодна злоба не зможе зронитись,
З боку тих, що дарують себе.

Неможливо з’єднати два всесвіти,
Розтопить ниций холод сердець,
Нам під силу обрати ту сторону,
Чий рубіж без страждань перетнеш.

Небеса дають безліч можливостей,
Приголомшливу кількість концепцій,
Вирішальним етапом цинічності
Є ментальна межа протидійності.

Неважливо, яка наша роль натепер,
Адже простір єдиний навіки,
Залишаймось такими, якими ми є
З вічним серцем в кишені просвіти.