У цьому вся проблема: «слуги» не хоча бути частиною парламенту | ВізіЯ

У цьому вся проблема: «слуги» не хоча бути частиною парламенту, але бути президентською бюрократією, тобто партійною структурою, зрощеною з державним апаратом, у них не виходить. Без організаційної сітки на місцях, активних «живих» прихильників» та досвіду політичної боротьби, нехай навіть у збочено-клановій формі, проект виглядає фантастично.

При цьому в СН ніяк не можуть зрозуміти, що проблема не в токсичності партії, а в токсичності президента Володимира Зеленського. Коли Gold Star перетворилися на LG, корпорація повністю відмовилася від свого минулого. Змінилися навіть технологічні потужності. А тут великі політтехнолги граються в назви, і то без особливої втечі від старих негативних асоціацій, що укорінилися в народі.

Логічно було б запускати нову політику та нову назву партії. Але і політика залишається, і партія набуває традиційної для України персоналістського статусу. В чому полягає ребрендинг партії — незрозуміло. Та й сенсу у таких діях особливого немає.

Ребрендинг СН чи персоналістський режим Зеленського?

Не виключено, що вся ця історія з реберендингом носить виключно піар-характер і пов'язана не так з пострадянським партійним будівництвом, про що йшлося вище, а з потугами щодо створення політичного режиму, аналогічного до диктатури Путіна.

А для цього потрібно вирішити ще як мінімум 5 глобальних проблем:

1. Зачистка політичних конкурентів, починаючи з Порошенко та закінчуючи Медведчуком. Причому «стара» гвардія усувається не так політично, як фізично та інформаційно. Поки що через судові інструменти та такі приватизовані державні органи як ГПУ, САП, ДБР, Конституційний та київські районні суди.

2. Зачистка громадських організацій. Частково вони ліквідовані, частково перекинуті на роботу з Офісом Президентом. Антикорупційний рух у країні знищено, розгорнуто кампанію з придушення «грантоїдів», тобто незалежних від влади структур. Лояльні організації функціонують виключно у формі партнерських підрозділів партії “Слуга Народу”. Жодної масової громадської відповідальності.

3. Зачистка військових та потенційного опору в армії. Авторитет ЗСУ значно вищий і стабільніший, ніж Володимира Зеленського. Крім того, якщо частину армії можна залучити на свій бік, в основному за рахунок штабних та третього рівня оборони, то решті складно довести, що фінансування збройних сил не виконано, пального максимум на 5 днів боїв, літаки не літатимуть, озброєння відведено, а в окопах сидять «смотрящіє», які відверто працюють на «той бік». Абсолютна деморалізація при істеричній витівці «подивитися Путіну в очі». У головнокомандувача немає розуміння війни та й миру в голові. «Яка різниця» - це ж відношення до території, а не до країни чи держави.

4. Зачищення телевізійних каналів. Цензура та самоцензура вже введені на більшості телеканалів, у великих та не дуже онлайн-ресурсах. Природно, що цензурного відомства поки що немає, хоча якщо ОП не справлятиметься, то щось неодмінно створять. Втім, нашим журналістам, блогерам та медіа-власникам любити за наказом владу справа честі: вони завжди підключаться, якщо є фінансова та політична доцільність.

Інша річ — особиста ненависть та корпоративні війни. Протистояння з «Першим» та «5 каналом» - Зеленський проти Порошенка — епізод особистих симпатій, не більше. У той же час лайт-опозиційність Ріната Ахметова продиктована тією обставиною, що «зекоманда» має намір відібрати у олігарха ГЗК та сонячні електростанції. Звідси вбивства у Кривому Розі та розбирки в ЗМІ, зокрема на Шустер лив.

Їм потрібен економічний, промисловий та інформаційний ресурси. Відосики вже не такі ефективні, а на все інше потрібні великі гроші, яких немає. От і вирішують питання.