Ви, я гадаю, уже в курсі, що Ксєнія Собчак нещодавно зняла док | :VOLKSTU(r)M:
Ви, я гадаю, уже в курсі, що Ксєнія Собчак нещодавно зняла документалку про нове покоління ерефівських «нових правих»? З-поміж інших мова йшла про белоґвардєйскую молодёжь із книжкового магазіна «Лєства», де Даша Дугіна декілька тижнів тому прочитала лекцію про французьку нову правицю, похизувавшись кількома випусками Éléments — які папа давав дочці у віці 2 років щоб було на чому помалювать — та подарувавши «Лєстві» випуск отцовських Алімєнтів про демократію… (треба глянути лекцію із активованим режимом в’їдливого єхидного хохла і проаналізувати татарочку на фактологические ошибки, яких уже суто з постів про цю подію зібралося на цілий вагон)
Сам фільм мабуть все-таки варто подивитися, чисто щоби відстрелювати що ж там відбувається (хоча я не дивився), а ще/або обов’язково прочитайте ось це коротке рев’ю від Вайтрекса — воно дуже правильне та дає чимало пищи для размышлений — мої ж ремарки зосереджені на общих зауваженнях, породжених цими двома подіями одного порядку.
По-перше, українська правиця — а російських політемігрантів теж треба однозначно вважати частиною української правиці і йдіть нахуй з канала срочно якщо вважаєте інакше — водночас і недоросла до інтелектуалізму та метаполітики, і переросла їх. Ми маємо крупні націоналістичні партії та праві політичні проекти, енну кількість глашатаїв по типу всяких публічних марусь звєробой, у нас проводяться марші пам’яті есесівців, а всі громкіє політичні справи, по типу Стерненка чи "убивць Шеремета", не обходяться без околоправої публіки… (як ставитися до усього цього загалом та до зігующих братів Кошовенків у вермахтовських картузах зокрема — це уже питання іншого порядку). Та й головна війна в українському медіапросторі сьогодні ведеться, якщо не брати до уваги ватніков і Зеленського, між гомонаціоналістами ("умовно правими"?) з одного боку і Дарт Боцманом та імператором Авакіном з іншого. Тож оці всі націоналістично-фашистсько-ксенофобські розборки давно стали буденною реальністю українського життя, навіть якщо правиця жодним чином не репрезентована у парламенті.
...і при всьому цьому буйстві цвітіння правої "реальної політики" у нас немає жодної гідної фігури, котра могла би бодай якось претендувати на право публічно виражати ідеї цієї-от української правиці. Максимум — це Корчинський, дарма що душний і outdated, але й той все-таки перш за все є літератором, а не політичним мислителем чи стратегом. І, благо, ні на що таке не претендує. Щодо інших, то з різних причин, серед яких і карт-бланш на активну включеність правих у політичний простір України десь етак з початку доби Перестройки, то усі попередні покоління правих інтелектуалів так і не змогли піднять отечественную метаполітику бодай на рівень… Чехії? Чи ще якоїсь провінційної ні на що не здатної країни. Репрезентація правої думки усі ці роки перебувала, по суті, на нульовому рівні, годуючись русскими продуктами інтелектуальної діяльності. А без метаполітики, без стратегії, без культуркампфів праві ніяк і ніде ніколи нічого не здобудуть (провірена історією максима) — так само, як без перенесення ідеологічної ґерильї у простір політичного протистояння метаполітика нахуй нікому не потрібна.
