#неореакція Днями Кертіс Ярвін вирішив відповісти на НАЙПОПУЛ | :VOLKSTU(r)M:

#неореакція

Днями Кертіс Ярвін вирішив відповісти на НАЙПОПУЛЯРНІШІ ПИТАННЯ читацької аудиторії у зв'язку з переформатуванням Gray Mirror з абстрактної політики та публіцистики на селф-хелп коуч блог (чому і як так сталося відповімо наступного тижня), і серед цих питань попалося і вкрай важливе питання про СІНҐАПУР — це дійсно мать вашу важно, адже пояснює, чому насправді будь-які розмови про неореакцію без попереднього прочитання купи текстів отцов-основатєлєй приречені на жонглювання екзотичними термінами, вичитаними у енциклопедичних статтях про Молдбаґа чи Ланда... Адже не лише у наших аболтусів, але й в Америці в окремих узкіх кругах вважається за правило ототожнювати різні реакційні ідеологічні пазли з уже існуючими неоліберальними (?) експериментами. Але ось що каже дядя Ярв:

«У мене ніколи не було жодного бажання жити у Сінґапурі (я би надав перевагу Бурунді). Як на мене, тут мають рацію водночас як американські ліберали, так і консерватори — це водночас і успішне неокамералістське місто-держава, і “Діснейленд зі смертною карою”.

У Сінґапурі є щось від нуворишів. Місто-держава не може дозволити собі розкошу хоча б якогось непорядку. Трава? Комусь треба її косити. Деревина? Гниє. Ліпше закатати уже в астротурф і бетон — ось що сучасно.

Це жахливо, що всі приклади того, у що я вірю, є паскудними. Якби сімейство Лі викупило Бруклін на розпродажі за мізерну ціну, то чи стали би вони його стерилізувати і поводитися отак от? Бруклін — це не Бруклін, якщо там о 3 годині ночі не реве з сусіднього вікна якась жахлива музика.

Перш за все, я погоджуюся із тим, що Сінґапур не є культурним притулком. Я боюся, що це місце неминуче буде інфіковане тим, що іранці називають “вестоксифікацією” і зникне — культурна інфекція спричинить політичну інфекцію, розгоряться бунти тощо, і увесь цей бетон знову зануриться в болото, а людей пожеруть кродили.

Чи щось у цьому роді. Але “Based Сінґапур” — це явно міф»