Ідея символічного примирення через участь українки та росіянки | SHURUBURA (думки)

Ідея символічного примирення через участь українки та росіянки в хресній ході у Ватикані - це намагання лікувати симптоми, а не саму хворобу.

Хто б це не придумав, воно ображає тисячі вбитих, зґвалтованих та замордованих українців.

Всі розмови про примирення чи про наше братерство (дякую Мікрон) - це інфантилізм.

Намагання блукати в ілюзіях.

Так, всім українці не зручні.

Бо як посміли захищатись?

Скласти зброю і лягти в могилу!

Весь світ глибоко стурбується та трішки щось там позасуджує і знову зануриться в п’янкі загадки росії, її балет та літературу, в її брудні гроші в кінці кінців.

Я колись не розумів, чого так трафляє Ірину Фаріон чи В’ятровича від росії.

Коли ти просидів в архівах і знаєш такі історичні факти, від яких сивієш, тебе не може не трафляти.

Ти не можеш бути толерантним. Це просто неможливо.

Ці потвори росіяни сотні років нас знищують в найжорстокіший спосіб і, як писала Ліна Костенко «та ще й у всьому звинувачують нас!».

Всі, хто говорить про примирення чи братерство - стає на бік росії і дивиться на важку історію нашого сусідства виключно її оптикою.

Примирення без справедливості неможливе!

Якщо ми вистоїмо і переможемо в цій війні, у чому не маю жодного сумніву, то нас щей назвуть агресором.

Яке нечуване нахабство - хотіти жити!