Якщо середньостатистичному росіянину дати пульт з двома кнопка | SHURUBURA (думки)

Якщо середньостатистичному росіянину дати пульт з двома кнопками, де зелена означатиме миттєве вирішення росією всіх його проблем і покращення його особистого доброботу і червоною, яка б дозволила росії створити аналогічні проблеми і такий ганебний рівень життя в сусідній державі, він без жодного сумніву одразу натисне саме червону кнопку і отримає від того якийсь збочений екстаз. Таких людей в росії абсолютна більшість.

Росіян просто люто ображає кожен, хто живе краще за них. Хто дозволяє собі бути щасливим. Ними рухає єдине бажання перетворити все в таке ж лайно, у якім вони народились і вмруть. Все буття їх, ні не народу - стада, - це суцільні біль, страждання і культ смерті. Це єдиний дикий інстинкт, яким вони керувались розв'завши цю криваву війну.

Їм не потрібні ми, українці, наша земля чи ресурси. Ім важливо щоб у нас цього не було. Їм важливо щоб нас не було. Їм важливо щоб не було самого життя. Бо їх життя - це не життя. Це сутужне очікування смерті. Вони народжуються мертвими і смерть передають у спадок.

Коли війна пішла не за їх сценарієм. Коли зазнали ганебної поразки на харківщині. Коли воєнні аргументи стали слабкі, включився турборежим терору мирного українського населення. Всі удари по ключовій інфраструктурі, по електромережам, по гідроресурсам - все це намагання відібрати в українців нормальність. Бо їхня нормальність - це щось повністю навпаки.

Чи закінчиться війна, якщо ми їх проженемо з нашої землі? Очевидно, що ні. Війна закінчиться лише тоді, коли росія, як джерело усіх проблем, як глобальний troublemaker, перестане існувати. Чи розуміють це всі у світі? Очевидно, що далеко ще не всі. Але за останніх пів року ми змогли вщент розбити усі міфи про псевдовелич, які росія конструювала на експорт понад 300 років.

Якщо масові вбивства українців в Бучі, Ірпені, Маріуполі та Ізюмі (і це лише те, що нам стало відомо) не є причиною для цивілізованого світу діяти рішучіше, і не визнати все це геноцидом нашого народу, тоді де ця межа? Скільки має загинути в муках та тортурах українців, щоб врешті світ прокинувся і об'єднаними зусиллями поклав край цьому фестивалю смерті?

На фото - росія, магнітогорськ.