Трішки скептично відношусь до сучасної української літератури, | 📚ВРАЖЕННЯ UA

Трішки скептично відношусь до сучасної української літератури, ні, не загалом усієї, а деяких авторів які стали відомими в 90-х та 00-х. Вони писали гарні твори, які в певний період часу набули розголосу. Через те, що їхні імена є більш-менш відомими за них зараз безпроблемно беруться видавці й окрім видання книг, йде промоція самих авторів. Але якщо бути відвертими, то більшість нових книг "еліти" не дотягують до тих їхніх, завдяки яким вони і стали відомими.
Через це, по-перше, український читач більше починає поглядувати в бік іноземних авторів.
По-друге, новим авторам стати відомим дуже важко, навіть якщо вони пишуть, а видавці видають їх книгу. Бо, зазвичай, це невелике видавництво, яке просто не має коштів, аби її розкрутити.
По-третє, якщо ми і чуємо нового автора, то це: або книга напряму пов'язана з укр-рос війною, або автор пов'язаний з укр-рос війною. Я не до того, що ці автори погані, просто інших ніби немає.
То були суб'єктивні думки адміна, якими вирішив поділитись.

Окрема повага авторам, які себе "поламали" й незважаючи на усю важкість пристосування, зуміли писати українською. Пам'ятаю серед них: Володимир Рафаєнко, Олексій Декань та Володимир Кузнєцов. До речі, досить цікаве інтерв'ю з вийшло з останнім. Можете ознайомитись!

P.S. Не бійтесь, відкривайте нові імена української літератури, повірте, їх предостатньо, треба трішки пошукати :)

https://bit.ly/372nWvV