2022-04-12 12:08:43
"Моє життя"/ Ґолда Меїр
Видавництво: Наш Формат
Авторка відгуку: Людмила Звір
Відпочатку скажу відверто - ця жінка була, є і залишається моєю іконою з юнацьких літ. Я часто люблю її цитувати. Сильна, цілеспрямована, коли потрібно - дипломатична і гнучка, а в іншій ситуації - пряма, як дошка-сороківка, надзвичайно розумна і мудра жінка. Титанка. Одна з засновників держави Ізраїль. Перша в історії жінка-посол. Перша в історії жінка - міністерка праці і міністерка закордонних справ (при тому без жодної дипломатичної освіти) Перша в історії жінка - прем'єр-міністр західної держави.
Я вже читала її біографії, в тому числі авторства Елеонор Баркетт. І ось, завдяки Нашому Формату - автобіографію.
Ґолда Мабович народилася в Києві, в злиднях єврейського кварталу і страху перед погромами. Ці злидні і страх вона згадуватиме часто в своїй праці, і зробить все, аби здолати їх, і щоб жоден єврей цього більше не відчував.
Правдами і неправдами їх родині вдалося еміґрувати в США, де вона отримала освіту, а згодом прийняла найважливіше рішення в своєму житті - переїзд до Палестини, аби внести свій вклад в мрію свого народу - власну державу.
Життя в кібуці, партійна робота, просування щаблями соціальної ієрархії - про все це Ґолда пише щиро і без самовихваляння. Всі свої успіхи і невдачі, партійні підкилимні ігри, постійна гризота за дітей, невдалий шлюб - не утаює нічого.
Коли постав Ізраїль, Ґолда Меїр зробила все, аби держава процвітала. Держава, зі всіх сторін оточена ворогами. Держава, яка знаходиться в майже постійному стані війни і загрозі терактів, на сьогодні стала одним з лідерів світової спільноти.
Ґолда щиро пише про свій скепсис стосовно існування ООН, як світової організації та її абсолютну бездіяльність і "глибоку стурбованість" у випадку воєн і серйозних збройних конфліктів (Боже, якою ти була провидицею, Ґолдене, як ми тепер тебе розуміємо), вона пише про те, що великі наддержави перш за все відстоюють свої інтереси, і доля малих країн їх мало цікавить (Боже, якою провидицею ти була, Ґолдене)...
Я ніби читала про сучасну реальність, лише в інтер'єрі Близького Сходу. А особливо це стосується передостаннього розділу про війну Судного Дня, коли керовані і підтримувані совєтами Єгипет і Сирія, за підтримки Лівану і Іраку, напали на Ізраїль. Тактика совєцького союзу (читай росії) не змінилася з 70 років минулого століття. Підлість, брехня, підступність...
На брошці Ґолди Мабович-Меєрсон-Меїр, яку вона завжди носила, було написано арамейською "Нехай за її діяннями судять її". Те, що зробила ця жінка - створення і укріплення Ізраїлю, перетворення її на світового лідера, вся та титанічна робота по створенню соціальної і обороноздатної держави - справді говорить саме за себе.
Я ще більше її полюбила після прочитання книги. Я ще більше нею захоплююсь. Тому - дуже рекомендую до прочитання.
Книги - це зброя - написано в мене на магнітній закладці.
Навіть зараз, в темні часи - читайте! Бо зараз йде боротьба нації, яка читає - з плем'ям, яке палить книжки!
Проте навіть у найгірші моменти тих перших днів війни, коли ми вже знали, які втрати несемо, я не втратила віри в наших солдатів і офіцерів, у силу духу Армії оборони Ізраїлю і їхню здатність ставити чоло будь-якому виклику. Я не втрачала віру в нашу перемогу, адже знала, що рано чи пізно ми переможемо... (с)
Тримаєм стрій! І віримо в ЗСУ!
3.2K views09:08
В
