Видатні українці

2022-01-18 19:58:34 ​ Художник-рекордсмен, який за життя створив 11 тисяч картин!

Сьогодні згадуємо художника-баталіста, графіка, книжкового ілюстратора Миколу Самокиша.

Видатний українець був нащадком козаків. Народився в Ніжині на Чернігівщині. Сім’я була нужденна, а тому захоплення сина малюванням ніяк не підтримувалось. Юнак малював потайки, вуглинкою на клаптях паперу. Під час навчання в Ніжинській гімназії ще й часто отримував покарання карцером за «надмірне захоплення» малюванням.

Однак жага до творчості не зникла, і Микола вступив до Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Талант студента був винагороджений: за роки навчання в Академії він мав 7 медалей, а за дипломну роботу отримав Велику золоту медаль Академії мистецтв та стипендію на навчання в Парижі.

У 1884 році картину молодого художника придбав П. Третьяков для своєї галереї. Що означало великий успіх, визнання і шанс стати «відомим російським художником». Але...

Але Самокиш лишився українцем! Кожного літа приїжджав в Україну на пленери, обійшов із товаришами пішки всі козацькі січі! Результатом став цикл картин, на яких відтворено історичні події, життя та побут українського народу, а головні персонажі - українські козаки та їх ватажки (Максим Кривоніс, Іван Богун, Богдан Хмельницький). Попри це, найбільше на полотнах Самокиша зображено коней. Дуже вже любив їх!
«Навіть заморена шкапа на скаку виглядає живописно!», – казав він.

У спадщині Самокиша й численні книжкові ілюстрації. Кілька тисяч! Це оповідання Марка Вовчка, повість «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Дума про Джуру», «Тарас Бульба» М. Гоголя, альбоми з історії України та багато-багато інших.

З 1928 року Самокиш жив і творив у Сімферополі, де заснував власну художню студію. Відомо, що під час окупації Сімферополя в Другу світову війну Микола Самокиш співпрацював із бандерівським підпіллям, хоч і був у вже поважному вісімдесятирічному віці…Однак звільнення міста не дочекався та помер 18 січня 1944 року. Не дожив до щасливих днів перемоги, в яку він палко вірив.

Пам’ятаймо видатного художника! Відкрити / Коментувати

2022-01-16 20:22:43 Мільйонер-романтик, що загинув за Україну

63 роки тому в Нью-Йорку народився етнічний українець, пластун Марко "Франко" Паславський.

Капітан армії США та успішний інвестиційний банкір. Активний учасник двох Майданів, доброволець батальйону "Донбас".

"Франко" віддав життя за Україну 19 серпня 2014 року у бою за Іловайськ. Нагороджений відзнакою "Народний Герой України".

Пам'ятаймо! Відкрити / Коментувати

2022-01-16 15:50:53 «Навіть, роздертий на скиби,
я не віддам Донбас.
Звати мене кіборг,
але я один із вас»

16 січня - День пам'яті захисників Донецького аеропорту.

242 дні героїчної оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк», який в сучасній історії України став символом мужності та незламності українських воїнів-«Кіборгів».

Слава Героям! Відкрити / Коментувати

2022-01-14 21:09:16 ​Один із перших науковців, хто аргументував вживання прийменника "в", а не "на" Україні

14 січня 1882 року народився Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) - видатний вчений-історик, поет, громадсько-політичний і церковний діяч, міністр освіти та віросповідань УНР, митрополит УАПЦ.

Був міністром освіти УНР. Одним з перших кроків було ухвалення для шкільного вжитку в усій Україні правил українського правопису. Видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України мала стати українська мова, проте у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою. На початку лютого того ж року видав накази, за якими у школах, що підлягали міністерству, вся освітня документація (разом з дипломами та атестатами) мала видаватися винятково українською мовою.

З вересня 1919 р. до листопада 1920 р. був міністром віросповідань УНР. Першими справами в уряді були вимоги до єпископів - щоби Євангеліє читалося українською мовою, проповіді виголошувалися державною мовою, служби, читання та співи у церквах відправлялись за українською вимовою. Висвячувались й призначалися на церковні посади у духовному відомстві ті особи, які знають українську мову. Міністр визначав місячний термін для прийняття української вимови. Особи, що не виконували наказу, позбавлялися посад та притягувалися до судової відповідальності. З ініціативи Огієнка в Кам'янці-Подільському засновано курси української мови для священиків, дияконів.

Найбільша справа життя Івана Огієнка - переклад Біблії українською мовою. Над нею працював майже 20 років!

Іван Огієнко протягом всього свого життя лишався вірним апологетом української мови. Обороняв її не лише гаслами, а цілеспрямованими кардинальними діями. Ні на хвилину не полишав віри у свій успіх та не менш патріотичних послідовників! Відкрити / Коментувати

2022-01-14 18:30:31 ​Боєць із душею письменника

Юрій Горліс-Горський (справжнє ім'я - Юрій Городянин-Лісовський) — учасник Першої світової війни. В роки Національної революції був хорунжим Богданівського полку Запорізької дивізії, до якого вступив у віці 20 років. Обравши псевдо "Залізняк", Юрій став осавулом 1-го куреня полку гайдамаків і одним з найближчих помічників курінного Івана Петренка та Головного отамана Василя Чучупаки. Згодом став зв'язковим уряду УНР та почав підпільну роботу — під псевдонімом "Горський" — спочатку у Києві, а потім на Поділлі.

За завданням українського підпілля Горський дав згоду працювати в агентурному апараті ГПУ. Там він провалив не одну чекістську операцію та викрив ряд справжніх радянських агентів.

У жовтні 1932 році видавництво "Літопис Червоної Калини" надрукувало статтю Горліс-Горського "Холодний Яр". Першою книжкою, яку вдалося видати вже наступного, 1933 року, була "Ave dictator!". У 1934 році видано повість "Отаман Хмара".

Тоді ж Горліс-Горський оголосив, що припиняє журнальну публікацію твору "Холодний Яр говорить". Наприкінці року накладом сотника Івана Зуба вийшло перше книжкове видання, вже під назвою "Холодний Яр".

1935 року у Львові виходять друком книжки "У ворожому таборі" та перевидання першої частини "Холодного Яру". Трохи згодом було написано й другу частину роману "У ворожому таборі", що називалася "Між живими трупами". Юрій анонсував її вихід, а уривки з цього твору читав молоді, яка хмарами вилась довкола нього…

Восени 1935 року виходять спогади Горліса-Горського "Червоний чортополох (Червона армія в світлі дійсності)". 1937 року побачила світ друга частина «Холодного Яру» у «Дешевій книжці». Вона мала у Галичині величезний успіх, особливо серед молоді.

В 1939 році Юрій зі зброєю в руках разом з товаришами, колишніми вояками Армії УНР пішов на "голос Карпатської України". У січні 1940 року в Фінляндії створив загін із полонених українців для боротьби з Червоною армією у радянсько-фінській війні. Подорож до Суомі він відобразив у двох статтях "Фінляндія" та "Подорожні зиґзаґи".

Пізніше Юрій розгорнув активну політичну діяльність. Разом з Іваном Багряним, Борисом Левицьким, Романом Паладійчуком та іншими він заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) та часопис «Українські вісті».

Пам'ятаймо! Відкрити / Коментувати

2022-01-13 21:34:22 ​"Тільки боротьба дає свободу. Не віддавайте їм Україну!"

Михайло Горинь — український правозахисник, дисидент і радянський політв'язень.

Навчався Михайло Миколайович на відділенні логіки та психології Львівського університету. 1953 року був на короткий термін відсторонений від навчання за відмову вступити в комсомол. Увесь цей час підтримував контакт із українським підпіллям, виготовляючи листівки. Після навчання займався науковою діяльністю. Зокрема, організував при Львівському заводі автонавантажувачів першу в срср експериментальну науково-практичну лабораторію психології і фізіології праці.

Тоді ж почалися перші його контакти з шістдесятниками. Відтоді стосунки між Горинем і владою погіршувались. Його арештовують за "антирадянську агітацію і пропаганду", але ув'язнення не зламало дисидента. Михайло продовжував бути політично активним, брав участь в роботі Української Гельсінської групи.

3 листопада 1981 року був удруге заарештований. Попри оголошене ним голодування та пов'язаний із цим серцевий напад, був засуджений на 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання.

Відразу після звільнення повернувся до політики й взяв участь у створенні Української Гельсінської Спілки та Народного Руху України. В квітні 1990 року став одним із фундаторів Української республіканської партії (УРП). Але через конфлікти з елітою партії був виключеним з неї.

Прощалися з видатним українцем на Личаківському цвинтарі тисячі львів'ян.

Вшануймо сьогодні пам'ять Михайла Гориня! Відкрити / Коментувати

2022-01-12 22:10:36 А ще 113 років тому в Болотні на Київщині народилася геній українського наївного мистецтва Марія Примаченко

Вона жила спокійним життям у рідному селі, створюючи всесвітньо відомі шедеври, малювала фантастичних звірів, які розбіглися світом. Художниця створила понад 2000 картин, працюючи до останніх днів свого життя.

Можна багато розповідати про видатну українку. Але краще за можливості відвідати Національний музей українського народного декоративного мистецтва та подивіться її роботи наживо! Відкрити / Коментувати

2022-01-12 20:52:04 Сьогодні в Україні відзначається День українського політв’язня

Не забуваймо подвиг тих, хто жертвував і поплатився своїми життям і свободою заради України.

Пам'ятаймо шістдесятників, дисидентів, "в'язнів сумління", дисидентів і сучасних бранців! Відкрити / Коментувати

2022-01-12 12:15:13 ​ «Сенсом мого життя стало одне — пробитися до зірок»

Перший штучний супутник Землі, перший запуск міжконтинентальної ракети, перший політ людини в космос і перший вихід людини у відкритий космос. Цими перемогами світ зобов’язаний славетному українцю Сергію Корольову, 115-ту річницю з дня народження якого відзначаємо сьогодні!

Під його керівництвом були запущені перші в світі балістична ракета Р-7, ракета-носій «Восток», здійснені польоти космічних кораблів «Восток» і «Восход», створені перші космічні апарати «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», штучні супутники Землі «Електрон», «Молнія» та «Космос», розроблений проект космічного корабля «Союз».

Та замість заслуженої слави науковцю довелося пройти жорстокі випробування радянською системою: несправедливі звинувачення та репресії, табір на Колимі, робота в конструкторському бюро за колючим дротом... Повна реабілітація відбулася лише у 1957 році.

Практично все своє життя Сергій Корольов залишався людиною-невидимкою, адже його ім’я було засекречене до самої смерті. В усіх наукових матеріалах його називали просто "Генеральний конструктор", без прізвища та імені. Проте сьогодні увесь світ знає і пишається великим українцем!

А що ж пісня? «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» - одна зі спонук, які привели майбутнього основоположника світової космонавтики Сергія Павловича до зацікавлення космосом. І коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для головного конструктора його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…»

Скільки б совок та сучасна росія не намагалися привласнити ім'я науковця, ми не віддамо видатного українця та піонера освоєння космосу Сергія Павловича Корольова! Відкрити / Коментувати

2022-01-11 21:14:23 ​ Василь Кук — останній командир незламної армії УПА

Ще під час навчання у Золочівській гімназії був членом «Пласту» та товариства “Рідна школа”. Після закінчення гімназії він вивчав юриспруденцію. Згодом вступив до ОУН. Познайомився з Степаном Бандерою. Виконував доручення Крайової Екзекутиви ОУН, за що пізніше був заарештований польською владою.

Після ув'язнення Кук очолив Золочівський повітовий провід ОУН. У травні 1937 року організував напад на польських поміщиків. Того ж року Василь перейшов у підпілля.

У 1941 році Василь Кук організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН в східні області України. Керував найбільшим боєм УПА під Гурбами. Через два роки після закінчення Другої світової війни був заступником Романа Шухевича, а після його загибелі у 1950 році Василя Кука обрано Головою Проводу ОУН в Україні і Головним Командиром УПА. Був у підпіллі 17 років, мав близько 40 псевдо, найвідоміші з яких “Медвідь” та “Леміш”.

У роки незалежності Василь Кук співпрацював із редакцією “Літопису УПА”, був головою наукового відділу Всеукраїнського братства ОУН-УПА, писав спогади, виступав.

На честь Василя Кука названо вулиці у Дніпрі, Житомирі та Винниках.

Пам'ятаймо героя-повстанця! Відкрити / Коментувати