Що вона говорить між другою ночі і третім сном, що ніяк не йде | Кит не спить

Що вона говорить між другою ночі і третім сном, що ніяк не йде:

“Допоки я стою тут, а сонце ще не зійшло.
Допоки я бережу пам’ять, що небо оксамитове (ракетами не розрізане), трава – шовкова (не вкрита попелом).
Я маю сміливість тебе просити.

Я прошу – зціли мене, що значить – зроби мене знову цілою. Полагодь мене-розбиту, мене-зневірену, мене-втомлену. Склади мене наново, перезбери мене. Витягни з мене страх, як витягають нерв.

Я прошу – налаштуй мене, як налаштовують арфу чи контрабас, що значить — я хочу повернути собі свій голос, звук, своє чуття простору, що довкола. Я готова.

Я прошу – вклади в мене радість, як ти вклав кісточку в абрикос: щоб зі мною росла, тримала міць, додавала сил.
Сил загалом прошу стільки, щоб допомагати триматись небу, навіть якби воно надумало падати нижче ще.
Погляд мій зверни на дива, всю мене оберни – на чуття і слух.
Навчи мене знаходити третій шлях, там, де треба вибрати один з двох, і нехай я зможу його пройти.

Всіх, хто поруч – вислухай також.
Полюби без меж”.