Чому пам'ять про Голодомор-геноцид — це не віктимний синдром? | WikipedUa

Чому пам'ять про Голодомор-геноцид — це не віктимний синдром?

Прийнято вважати, що ми живемо у вік кривди. Ну і частково це відповідає назві, бо сьогодні модно бути "ущімльонним". Всяка шваль на кшталт БЛМ, "рускащелепних", гомосексуалістів тощо.
Але є велика різниця між тим, щоб вічно плакати про мільйони вбитих голодом українців, і між тим, щоб спертись на душі померлих і піднятись вгору.

Нема сенсу пам'ятати про мільйони вбитих комуністами українців, якщо ми, як нація, не сформуємо у себе імунітет до всіх проявів лівих ідей. Для нас ця трагедія має стати символом ненависті до всього лівацького.
Мало сказати "ніколи знову". Треба промовляти ці слова, відправляючи на ешафот кожного послідовного комуніста, ліволіберала та іноземного агента. Адже комуністичний режим був ще й окупаційним, привезеним з Москви.

Тоді і тільки тоді пам'ять про 15,5 мільйонів вбитих українців буде відплачена кров'ю.

Відео від Музею Голодомору-геноциду