Інформаційний простір, виховання та наративи, у яких ми сформу | Київський інститут «Я»

Інформаційний простір, виховання та наративи, у яких ми сформувалися, дуже часто просувають ідею того, що травмуючу подію слід «залишити позаду», а спогади приховати якомога глибше. Але чи це є хорошою методикою?

За словами німецького психолога Мартіни Мюллер, намагання придушити травмуючі спогади провокують розвиток ПТСР.

Болісні спогади, які пов’язані з психотравмою та є частиною ПТСР-симптоматики, відрізняються від звичайних, щоденних спогадів декількома ключовими факторами — вони наведені у таблиці нижче.

Якщо клієнт зазнав фізичних ушкоджень під час події, його спогади про ситуацію стають неоднорідними, безладними та заплутаними, але при цьому дуже яскравими. Ці спогади дуже легко закарбовуються у розумі та спливають завдяки нагадуванням та тригерам. Вони не просто з’являються у розумі, але тягнуть за собою виснажливі інтенсивні емоції та іноді навіть фізичні відчуття. Людина гостро відчуває ті самі емоції й думки, що переживала під час травми, незважаючи на те, що в реальності це вже лишилося позаду. Тобто страх смерті, який захопив її під час події, може залишитися навіть у мирному житті.

Травматичні спогади стирають межу реальності сьогодення та жаху, який пережила людина. Це тягне за собою дистрес та навіть впевненість в тому, що вона божеволіє.