2022-03-08 01:00:24
Про третю світову війну
Ми, українці, дуже добрі. Коли ми приходимо в гості, то хочемо кожним своїм рухом висловити неймовірну вдячність господарям. Кожним своїм поглядом хочемо показати радість від того, що нас гостять такі чудові люди. Готові хвалити кожен елемент декору та цілі стінки з сервізом. «О, ваш успадкований від дідуся диванчик дуже зручний для сидіння. Чехословацький? Ну та, видно-видно – раніше вміли дивани робити!»
А прощатися? О ні, прощатися – то найсумніша частина гостин, тому ми радо постоїмо ще 20 хвилин у куртках в коридорі.
Свою доброту ми намагаємося показувати навіть під час великої війни з Росією. Навіть зараз знаходяться добрі українці, котрі називають себе аналітиками і кажуть: «Ні, в жодному разі не просіть у НАТО закривати небо над Україною! Бо тоді натівці зіб’ють російську ракету чи, не дай Боже, літак, а за них вступиться Китай і почнеться третя світова війна».
Користаючись із нагоди, хочу спитати в таких добрих українців: «Ви шо, єбануті? У вас росіяни залазять в Бучу! В Ірпінь! В Гостомель! За дві зупинки маршрутки від столиці! А ви переживаєте за мир у всьому світі? Ви шо, на конкурсі краси?»
Питомо українська риса – доброта – деколи притлумлює аналітичні здібності, тому я ще трішки розвину свою думку. Якщо не буде України, то доля миру у всьому світі для нас відійде трішки на задній план. Буде несуттєвою, скажімо так.
У нас зараз дуже просте завдання – вижити і вибити ворога. Якщо для цього наші військові та дипломати кажуть, що потрібно вимагати в НАТО більшої підтримки і «закривати небо» – то я з ними. Навіть, якщо це переговорна тактика, щоб отримати щось інакше. Навіть, якщо таким чином ми відволікаємо від чогось іншого. Але якщо це нам допоможе – і так вважають теж Кулеба та Залужний – то варто їм допомагати.
А переживати за третю світову, коли в тебе горить Харків – показує, що у тебе, м’яко кажучи, не ті пріоритети. Тому що спершу надінь кисневу маску собі, а тоді – сусіду.
Зрештою, якщо ви переживаєте за WW3, то озирніться – США та Китай обмінюються кібератаками вже роками. Чи ви чекаєте, що хтось надішле ввічливих гінців, як робив Святослав Хоробрий: «Іду на ви»? Тоді вмощуйтеся зручніше, бо чекати вам доведеться довго.
Ми дуже сильні та хоробрі – вже понад тисячоліття – але такі добрі. Якраз час і про себе подумати, ми зараз не в гостях.
830 views22:00
Я
