Хвилинка етнічного реалізму Ідея розвалу РФ час від часу вири | політ технолога ✙

Хвилинка етнічного реалізму

Ідея розвалу РФ час від часу виринає у публічному просторі українського політичного середовища. Нещодавно у Празі пройшов Форум присвячений деколонізації РФ - як і майже в усьому, що створено досі на цю тему сквозить неприкритий ідеалізм і прометеїзм - ідея звільнення поневолених народів, розроблена десь між штаб-квартирою ЦРУ і офісом Антибільшовицького блоку народів у США знайшла нібияк нову рецепцію із 1950х. Втім тоді була більш чітка ідея розвалу СРСР, де сурогатно чи повноцінно існувало щонайменше 15 націй, яким були придані нацреспубліки в межах яких можна було різати майже точно із вірогідністю успіху. Сучасна ж РФ хоча і має 21 національну республіку, по суті не є такою строкатою державою, а за малим винятком ці республіки нагадують собою інституалізовані у квазідержавність індіанські резервації в складі Росії. Тема розвалу РФ придатна для того, аби осмислити її більш реалістично.

По-перше. Поділ РФ на різні сегменти - реальний. Але ті бажані опції, які приписують цьому процесові прихильники теми визволення народів РФ відверто нереалістичні. По-перше, фокус на поневолених народах - це гра яка має сенс лише відносно татар та частини народів Північного Кавказу, де етнічності уже стали відчутним фактором політичного життя. Підняти будь-кого на антиколоніальну боротьбу проти росіян - справа практично нереальна, якщо в їх регіонах проживає російська етнічна більшість (а це майже усі суб’єкти РФ, за винятком Північного Кавказу). І, знову таки, не забуваймо що політика - справа еліт і великих міст. Якщо у місті Йошкар-Ола проживає лише 25% марійців, навряд чи політична боротьба за незалежність Марій Ел може бути драйвером руйнування РФ. Попри це, марійці існують як народ, але їх потуги - спроба зберегти національну культуру, стрибати ж вище голови заради розвалу РФ є об’єктивна сила лише у трьох народів: чеченців, татар і росіян. Усі решта досить «нішеві» і сконцентровані навколо проблем збереження власної етнічності, а не тиску на центр в політиці.

Ідея розпаду РФ заснована на визволенні етнічностей нереалістична від слова взагалі - саме тому що у більшості регіонів реально етнічно домінують саме росіяни. Говорячи про «поневолені народи» ми робимо велику хибу - ставлячи в один ряд абсолютно реальних чеченців, татар із вигаданими чи реклонструйованими інгерманландцями, поморами і тд.

Набагато більш притомним залишається фактор територіального сепаратизму, в якому регіон як потужна соціально-економічна реальність буде визначати характер стосунків із центром аж до можливості відділення. У більшості випадків потужні регіональні еліти мало звертають уваги на етнічний фактор, однак у разі потреби можуть створити із регіональних етнічностей символи своєї прагматичної незалежності від центру. Новозеландці - здебільшого нащадки англійців, але традиції виконувати танець корінних маорі у їх навчальних закладах присутні, і навіть кітчево перебільшені. Здебільшого помори, козаки і інші субетноси росіян уже відійшли в минуле - однак може повернутися романтизація цих явищ, «конструювання» символів із регіональних історичних артефактів, подій, взагалі романтизація регіональної історії. Для усього цього потрібен запит регіональних еліт, які мислять не категоріями романтичного націоналізму (ох, ця солодка ідея звільнення народів, це солодке 19 століття), а прагматичним інтересом і його захистом.

Етнічність - здебільшого хибна ставка, а ось тема політизації конфліктів окремих регіонів РФ із центром обов’язково зіграє - зовсім не тому, що різні люди в різних суб’єктах РФ мають різні національності, а тому що у них наявний вакуум комунікації і довіри до метрополії, подібний до стосунків 13 колоній із Лондоном незадовго до початку війни США за незалежність. Окремої американської етнічності це не стосувалося, а ось регіональну специфіку метрополія реально проґавила - це і дало підставу для конфлікту з Центром, в який вдало долучилися треті сторони (Франція передусім). Щось подібне необхідно опрацьовувати щодо Уралу, Сибіру і Далекого Сходу - найбільш стратегічно значимих регіонів РФ.