політ технолога ✙

2022-06-24 17:01:11 Пост Віталія Нелепова присвячений наданню Україні статусу кандидата у члени ЄС учора:

Ми не знаємо Європи. Ми не знаємо ЄС. Ми більше знаємо про виборчу систему в США, ніж про керівні органи ЄС. Ми точно більше знаємо про геоплітику Вашингтона, ніж про складні міжнародні стосунки європейських держав.

ЄС здається нудним та прісним. Бюрократичним та неповоротким. І дуже не субʼєктним. Молодший партнер Сполучених Штатів - в кращому разі.

Але нам важливо навчитись розуміти Європу. Це дещо іронічно. Ми не знаємо Європи, але цілком точно є її частиною. Ми не знаємо себе.

Сьогодні мені хотілось би згадати от про що. Європейський Союз народився не з романтичних ідеалістичних міркувань політиків мирного часу. ЄС народився в крові, на руїнах старого світу.

Німеччина, після двох поразок, в двох страшних війнах, які вона ж і почала, не могла ні відкрито боротись за відновлення власної величі (військової, політичної, економічної), ні повністю віддатись на милість переможців - які знищували її міста з лиця землі ковровими бомбардуваннями, ділили її на частини і будували новий світовий порядок, в якому обʼєднаній Німеччині не може бути місця.

Франція, двічі дивовижними маневрами, вийшовши зі світових війн переможцем, побачила зовсім інший світ довкола себе. Світ, в якому вона більше не була Великим гравцем. Болючі поразки у В’єтнамі та Північній Африці, зростаючий вплив Америки на світ та Європу. Економічні та соціальні проблеми.

Дослідник повоєнної Європи Тоні Джадт пише: …як запевнив Аденавер прем’єр-міністра Франції Ґі Молле того дня, коли Франція під тиском США й поступливості Британії була змушена зупинити свою операцію в Суеці, «вашим реваншем буде Європа».

Європейський Союз як реванш Європи, що зазнала поразки. Болючий компроміс, який однак відкриває грандіозні перспективи.

Маргарет Тетчер свого часу намагалась зробити комплімент своїм заокеанським союзникам, водночас, що важливіше, дуже влучно охарактеризувавши своїх сусідів з-за Ла-Маншу: Європа була створена історією, Америка - філософією.

Європу дійсно не обʼєднує єдина філософія. Лише тяжка історія. Кривава історична дійсність.

Та сама кривава історична дійсність, яка вказала шлях до Єдиної Європи звільненим від комуністичної окупації країнам Центральної та Східної Європи. Та сама кривава історична дійсність, що змусила і змушує країни Балкан шукати в ЄС стабільності та прихистку від складних етнічних та релігійних конфліктів регіону.

І це та сама кривава історична дійсність, яка розгортається на території нашої країни сьогодні. В цьому питанні Україна - це дійсно Європа. Відкрити / Коментувати

2022-06-24 16:05:54 Минулого тижня суд врешті заборонив Партію Шарія в Україні. Заборона партії, втім, не гарантує що історія з нею не повториться знову. Партія Шарія була якась особливо неприємна, роздратовуюча навіть на тлі ОПЗЖ. Значною мірою вона змогла вибитися із тотально маргінального проекту до рівня партії яка має представництво у деяких місцевих радах завдячуючи спонсорам, які походили не лише з РФ безпосередньо, а були підв'язані під проросійські регіональні еліти. Шарій у цій історії не мозок і серце проекту, а випадково обрана "болванка", носій чужих інтересів. Тому проблема залишається актуальною - зняття з реєстрації партії не веде до скасування можливості створення нових проросійських проектів тих самих людей із лав спонсорів.

Хто стоїть за партією Шарія? Окрім спецслужб РФ, ключовими публічними спонсорами Партії завжди залишався газовий клан Кацуб із Харківщини - фактичних місцевих князів міста Дергачі. Свого часу Кацуби були не досить впливовими, аж до часів Януковича, у 2012 році Володимир Кацуба зміг обратися до ВР по 175 округу (Харківщина) від Партії Регіонів, а синів відрядити до лав НАК "Нафтогаз". Пов'язані Кацуби і з нардепом-втікачем Олександром Онищенком, з 2020 року екс-дружина одного з Кацуб Тетяна Гузенко володіє двома компаніями що раніше йому належали - "Надра-Геоінвест" та "Пласт". Сам Онищенко цікавий своєю участю у проросійській дезінформаційній кампанії, пов'язаної з групою Деркача-Кулика-Теліженка, і так само потрапив під санкції США в одному із ними списку. У підсумку, Онищенко міг просто передати компанії близьким Кацубам, адже рано чи пізно їх могли забрати.

В окремих містах Партія Шарія фактично "продавалася" іншим регіональним гравцям ще на етапі формування виборчих списків. Так, в Одесі політсилу фактично злили під керівництво депутата міськради від ОПЗЖ Віталія Баранського. Баранський наситив прохідну частину виборчого списку партії Шарія в Одесі наближеними людьми, які прямо з ним пов'язані - де-факто це свідчить про повну купівлю партії на Одещині Баранським. Сам він досить непроста і навіть небезпечна ниточка у цій історії - має якнайтісніший зв'язок із російськими морськими компаніями на Півдні України, (Трансшип і інші дочірні), відповідно на хорошому рахунку у лобістів російських морських компаній у державних органах - Адміністрації морських портів, Укрморрічфлоті, міністерстві інфраструктури тощо. Найбільш гучна історія про Баранського, на яку в Україні звернули непропорційно мало уваги, полягає у тому що в січні 2021 року на нього було накладено санкції США за організацію перевезень для проросійського режиму Мадуро у Венесуелі його суднами. Звісно ж, ніякого адекватного продовження ці санкції в Україні не знайшли: державні органи України не стали обмежувати діяльність підсанкційному Баранському. І це логічний результат, якщо врахувати що лобісти російських морських компаній сидять в усіх відомствах де можуть бути прийняті такі рішення. Замміністра інфраструктури Васьков, який свого часу так само був членом Партії Регіонів і відповідає зараз за морський напрямок спокійно і далі буде покривати Баранського і подібних до нього підзвітних росіянам бізнесменів - просто тому що лобізм так працює. А далі вони будуть вкладати гроші в наступні партії, і так далі по колу.

Спонсори є, інтереси є, а те що партію скасували - питання часу і 50 тис. доларів на купівлю і перереєстрацію нової юридичної особи партії. Діяльність цих суб'єктів - і Кацуб, і Баранських, і інших регіональних князів які підживлювали грішми російський політичний проект має бути перевірена, а майно арештоване. Проблема зовсім не в Шаріях - вона у тих, хто має вплив і все ще готовий давати таким людям гроші і політичне майбутнє. Тому заборона партії Шарія хоч і хороший, але зовсім дрібний крок - спонсори і вигодонабувачі цієї двіжухи залишаються на свободі, а тому повторення рецидивів згодом аж дуже вірогідне. Саме тому знищення юрособи партії нічого істотного не змінює: вже під наступний виборчий цикл Кацуби і Баранські понесуть гроші у новий політпроект, який буде грати роль нової партії Шарія. Відкрити / Коментувати

2022-06-24 13:31:10 СБУ викрила агентурну мережу РФ, до якої входив Андрій Деркач.

Рубрика: "А я ж казав, блядь!". Пишу про цього суб'єкта ще із 2019 року, і вже тоді клубок був дебелого розміру - такий, що одним текстом не відбудешся. Відкрити / Коментувати

2022-06-23 18:28:29 Друзі!

Збір для моїх земляків з Чернігова та Житомира. 10 рота 4-го механізованого батальону ЗСУ потребує коштів на тепловізор. Підрозділ невдовзі має вирішувати бойові завдання на Донеччині, у самій гущі подій.

Сума - 1300$
Картка:

4149499386062861

Буду вдячний! Відкрити / Коментувати

2022-06-23 13:46:00 Під постом звільненої з полону Тайри (Юлії Паєвської), що пройшла Маріуполь чергові фейсбук-патріоти запідозрили зрадоньку через відео записане російською мовою.

Дійсно, відео записані українською мовою кращі за відео російською. Погоджуюсь. Але ваша їбуча поведінка, диванні радикали настільки смердить слабкістю і інфантилізмом - просто полоскати Тайру, яка була там де ви не були і близько.

Патріотизм не може бути виправданням для ідіотизму, невихованості, решти проявів дитячого дебілізму. Відкрити / Коментувати

2022-06-23 11:51:55 Приговорений окупантами до смертної кари Ейден Ейслін повідомив рідним що невдовзі його мають стратити.

Це - ніщо інше як тиск на Україну і Британію. Зіграти на цінності людського життя, продемонструвати західним читачам кошмари які несе в собі уся наша Східна Європа, ця війна і натякнути що слід згорнути підтримку і більше не чухатися, віддавши регіон росіянам. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 13:54:30 А у нас сьогодні крінж, а у вас?

Спікер Ради Федерації РФ Матвієнко хайпанула не то слово. З листочка зачитала віршик про англомовні запозичення у сленгу сучасної молоді.

Покажіть їй хтось спінери, є шанс що схопить серцевий напад. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 12:06:10 Загальнонаціональний Голем регіональних алхіміків ч. ІІ

Як правило тему активізовують після програних виборів - так, перемога Трампа розпочала новий виток розмов про вихід Каліфорнії із складу США, перемога Байдена супроводжує тему виходу республіканського Техасу, а програш Януковича на виборах 2004 призвів до з'їзду депутатів Південного Сходу України, на якому було заявлено про прагнення до формування Південно-східної української автономної республіки (ПіСУАР).
Роки йшли, а проектики існували у своїх вузьких нішах - як інструменти груп еліт та як забавка маргінальних активістів. Коли для актуалізації цих тез з'являється зовнішньополітичний фактор, вливаються ресурси і питання виводиться на новий рівень. Активізація шотландських сепаратистів була прямо пов'язана із виходом Британії із ЄС та конфліктом Лондона і Брюсселя. Так само і через сепарів в ЛДНР з 2014 року ставиться ціль радикально вплинути на саму державну структуру України, розламати унітарний механізм і зайти більш предметно всередину цього організму передусім росіянам. Рамочку для цього створили місцеві князі і донецькі мрійники, а росіяни просто підібрали і надули кульку до неймовірних розмірів.

Здебільшого регіональні гравці у таких питаннях виглядають як дурники, бо майже завжди створюють такими заходами Голема, який рано чи пізно може почати жити своїм життям. Проблема та сама: іноді за деревами ліс не розгледіти. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 12:06:10 Загальнонаціональний Голем регіональних алхіміків ч. І

На партійній конференції республіканців штату Техас було поставлено питання про можливість референдуму в 2023 року про вихід Техасу із складу США. Техас в усіх сенсах політично надважливий штат. По суті, це другий після Каліфорнії штат за кількістю виборників - у Каліфорнії їх 55, у Техасу - 38. Техас як ключова вотчина республіканців існував ще донедавна, коли соціодемографічні зміни почали наближати штат із принципово республіканських до тих що коливаються, із зростанням вірогідності перемоги демократів. На ці соціодемографічні зміни Республіканці реагуватимуть по своєму - найбільш вірогідно, що наступний топ-кандидат від партії на президентських виборах буде латиноамериканського походження.

Фізичне відділення Техасу від США неможливе за законом. Правова рамка щодо сецесії штатів оформлена ще у часи Громадянської війни в США, і там є чітке рішення щодо неможливості одностороннього виходу. Втім, сама гра на полі історичних контекстів (Техас все ж був незалежною державою від 1852 до 1861) дає іншим гравцям - передусім зовнішнім і недружнім щодо США більше козирів у їхні руки. Показово красивим поясненням тут виглядає історія із сепаратистами Каліфорнії. Очільник дрібної Каліфорнійської національної партії Луїс Марінеллі працював вчителем англійської мови в Самарі, в 2011 році одружився на росіянці, після чого повернувся до США, намагався балотуватися і в 2016 році створив і розповсюдив петицію про відділення Каліфорнії від США, аж потім з'ясувалося що він і сам живе на теренах РФ. Делегація каліфорнійських сепаратистів навіть обіцяла відвідати ДНР на одному із російських антиглобалістських заходів. Ось так російська дружина кардинально змінює вектор діяльності, і не сказати що у цій ситуації російська рука у сепаратистському проекті якась недостатньо проявлена.

В більшості випадків поява сепаратистських проектів є грою місцевих еліт із підняття ставок і підвищення цінності регіональних гравців, проведення своєрідної межі щодо впливу загальнонаціонального політикуму на них, утворення певної виключної вотчини в регіоні. Зовсім не завжди утворення проекту означає реальне прагнення сецесії: здебільшого такі проекти будуються або ж маргінальними мрійниками. Ідею Донецької республіки свого часу виносив донецький конспіролог Цуркан, який доти очолював рух "Антиоранжистский фронт". Течія була субкультурно-маргінальна, однак саме маргінали зазвичай мають вдосталь часу і енергії присвячувати себе завідомо фантасмагоричним речам.

Проблеми з'являються на другому етапі. Коли у проекти сформовані елітами у своїх вузько прикладних цілях долучається зовнішній інтерес. Тоді, раптом, з'являється ресурс і вирівнюється баланс сил, який дозволяє розламати неспівмірність сили регіональних груп впливу із загальнонаціональними. Зовнішній гравець заводить кошти, надсилає фахівців і фахову допомогу з метою вдарити по національному рівню політики іншої держави руками регіональних. Врешті, "донецький проект" виник зовсім не відпочатку як суто російський винахід: загравання із темою було інструментом "донецьких" князів типу Звягільського ще з початку 90-х років, коли українську політику опанував недружній донецьким клан дніпропетровських. Історія ж політичного "русинства" на Закарпатті ще більш показова - з одного боку там існували "русини" як депутати місцевих органів і еліт пов'язаних із Балогами (і це в чистому вигляді історія не про сецесію а про надання ваги регіональним гравцям), з іншого боку - проросійська течія маргіналів на чолі із блогером Гецко та священником МП Іваном Сидором. При цьому, один із рупорів балогівського русинства Євген Жупан очолював фракцію НУНС у регіоні, яка однозначно контролювалася Балогою. Відкрити / Коментувати

2022-06-21 11:13:39 У Арестовича є одна неймовірна проблема. Не його, точніше, а тих з ким він працює.

З нього вирішили зробити довгограючого комунікаційного людину-оркестра. Ось ми ним і мудрий нарід заспокоюємо, ось ми його і на амбразуру скандалів кидаємо, ось він раптом затіває навіть якісь там розповіді про глибину ідентичності і футурологію українського проекту.

В кінцевому підсумку розповіді про глибину космізму Вернадського, габітуси, дисциплінарні суспільства з вуст Арестовича виглядають єдиною високостатусною комунікацією від влади про якісь проекти більше за поточні економіка-оборона, по суті Арестович єдиний представник ОП який всерйоз обслуговує тематику ідентичності і цивілізаційного проекту. Це усе розбивається об щоденні інші вектори, де Арестовича застосовують постійно, як пісок на пожежу.

А питання ідентичності в команді Зеленського рано чи пізно має хтось опанувати. Арестович єдиний хто із цим грає, однак ефект м'яко кажучи невиразний. Але вдумайтесь в інше: серйозного рівня спікера з цих тематик у влади більше немає. Лише Арестович, який займається цим і ще купою інших векторів комунікації.

Це, звісно ж, не значить що двіжуха помре без рознарядок по ідентичності. Просто об'єктивно ця тема довгий час лишалася надслабкою у команді Зеленського, і зараз навряд чи її зможуть якось рефреймити. Коло активістів які працюють з темою ідентичності - вкрай критичні, гострі і почасти недовірливі до влади взагалі. Відкрити / Коментувати