політ технолога ✙

2021-05-11 21:23:22 Окрім знайомих усім нам звинувачень в державній зраді на адресу Медведчука під час сьогоднішнього брифінгу сплив ще один методологічно цікавий епізод. За даними СБУ, в 2015 році Медведчук і Козак вступають в змову з керівництвом РФ і перереєстровують компанію "Нові проекти", на яку в часи Януковича були записані родовища корисних копалин на чорноморському шельфі. В 2016 році окупаційний арбітражний суд Криму визнав компанію зареєстрованою в Криму, а отже і податок від видобутку на родовищах мав йти в скарбницю РФ. За словами генпрокурора Венедиктової, загальна вартість копалин на шельфі де була можливість для видобутку ресурсів компанією Медведчука становила 38 млрд грн.

Це маленький штрих до поняття стратегічної корупції, яке я наразі розробляю в українському політичному дискурсі. Специфічна ознака цього явища полягає в тому, що економічні ресурси якими заволоділи в незаконний спосіб безпосередньо використовуються проти держави, з якої вони походять. Попри усі заяви про фінансування росіянами проросійських партій в Україні, в кінцевому підсумку ці політики годуються з корупційних газових контрактів, захоплення стратегічних підприємств, права розпоряджатися енергоносіями і впливом на державні компанії, отриманих зовсім не без допомоги РФ. Тобто в кінцевому підсумку Україна сама спонсує війну проти себе ж в тилу від лінії фронту на Донбасі.

Ми зараз знаходимося в ситуації де будь-який правильний рух влади виглядає вистражданим і закономірним. Частково це дійсно так. Втім нам давно пора би задуматися над тим, як зробити нашу державну систему більш схожою на механізм, який не потрібно заводити вручну щоразу.

Не виключено, що така висока активність Зеленського на тлі деолігархізації (сьогодні оголосили про існування списку аж з 13 олігархів), хай хоч поки і символічна, зумовлена візитом Блінкена і Нуланд. В баченні нинішньої адміністрації США корупція набуває геополітичного виміру: це вже не просто втрата грошей, це повноцінна делегітимація держави, яку друзі з Вашингтона не перший раз просять нас припинити.

В своїй промові в Сенаті США під час свого призначення на посаду заступниці Держсекретаря Вікторія Нуланд вказала, що РФ використовує корупцію для підриву державного ладу в Україні. Це безпосередньо відноситься до створення цілих груп еліт, які є безпосередньо зацікавлені в збереженні російського впливу, адже вони отримують зиск з посередництва і участі в конфлікті, зберігають свої "феоди" і залишаються елементом політичної системи, який не можна чіпати, бо "Путін нападе".

І добре в цій ситуації мати хорошого зеленого князя. Однак набагато потрібнішим був би механізм, який працюватиме і після нього безвідмовно. Поки ж ми бачимо лише що усі питання в країні можна вирішити лише через Банкову. Відкрити / Коментувати

2021-05-11 18:54:46 Баканов: Медведчук передавав РФ дані про розташування українських військ.

Джерело: брифінг щодо підозри Медведчуку і Козаку.

https://news.liga.net/politics/news/medvedchuk-otpravil-administratsii-putina-sekretnye-dannye-o-podrazdelenii-vsu-bakanov Відкрити / Коментувати

2021-05-11 18:46:56 Охорона Медведчука все ще намагається переконати співробітників СБУ, що його немає вдома. Шуфрич сумує. Відкрити / Коментувати

2021-05-09 17:16:44 Лише кілька разів Радянська армія змогла повноцінно взяти участь в політичних інтригах - в спробах Тухачевського організувати змову проти Сталіна, і в бунті керівництва Політбюро проти Берії після смерті Сталіна, коли Жуков і його оточення особисто арештували його разом з охороною з числа НКВС. Обидва ці епізоди завершилися політичною кастрацією армійської верхівки, в тому числі і Жукова який вдруге потрапив в опалу попри те, що опинився на боці переможців з системи КПРС проти МДБ-МВС Берії-Абакумова.

В якості особливого приниження ініціативі військових - найбільш політично значна структура в лавах Радянської армії - Головне розвідувальне управління з 1963 року по 1987 очолювалося вихідцем з КДБ і кадровим гебістом Петром Івашутіним.

Тому перемога армії ніяк не змінила її політичну упослідженість в СРСР - навіть більше, стимулювала страхи керівництва держави, які заохочували до продовження політичної кастрації армії. Відкрити / Коментувати

2021-05-09 17:16:44 Попри нібито логічну думку про те, що Червона армія після перемоги в Другій світовій була на вершині вершин в СРСР, самі червоноармійці і офіцери в умовах радянського ладу залишалися ігнорованою кастою.

В 1947 році для офіцерів і генералів Червоної армії в запасі і відставці - тобто для тих хто пройшов війну і був звільнений в 1945 в зв'язку з істотним скороченням армії було введено спеціальні нашивки на погони, які позначають те що вони вже не діючі військові. На практиці це породило масу конфліктів, побутове презирство до офіцерів запасу які пройшли війну з цими нашивками, адже багато хто з солдатів хильнувши зайвого спокійно міг зігнати агресію на таких колишніх командирах, які несли колективну вину за загибель товаришів. Врешті, значна кількість ветеранів війни називала ці нашивки на погони приниженням, ніби вони офіцери другого сорту. Офіційно їх так і не скасували, просто вони більше не з'являлися в наказах про уніформу. Але спроби політично каструвати армію в СРСР були постійні. Попри перемогу у війні Червона армія як корпорація всередині радянської влади не змогла здобути ані якісно вищий статус-кво, ані більшу свободу, лише символічний капітал у вигляді зростання соціального престижу військової професії.

Ніяких парадів після 1945 року аж до 1960-х ніким не проводилося. Маршал Жуков попри усі дифірамби (більшість з яких з'явилися вже після його смерті) був відправлений на абсолютно дрібну для його масштабів посаду очільника Одеського військового округу, а потім на посаду командуючого Уральським військовим округом. Не начальником генерального штабу, не військовим міністром, всього-навсього командиром військових округів, які не мали якогось почесного значення (зокрема, наприклад Київський ВО був значно сильніший і почесніший за Одеський, а про Московський ВО і взагалі не доводиться говорити).

Починаючи з самого 1918 року Червона армія була класово ворожим елементом для партії більшовиків і усі в партії це прекрасно розуміли. Розуміли, але вдіяти нічого не могли: для війни проти білих і інших ворогів були потрібні якщо не фахові генерали, то хоча би штабс-капітани і поручики, люди з вищою військовою освітою, а в ідеалі - хоча би хтось з випускників Академії генерального штабу. До лав РСЧА тисячами вступали колишні гвардійські, козачі офіцери, і навіть учасники білого руху. Легендарний білий генерал Яків Слащов викладав на курсах підвищення кваліфікації червоних командирів "Выстрел" в Києві. І це не кажучи про Муравйова, Бонч-Бруєвича (брат відомого революціонера був царським генералом), врешті самого Брусилова. Інакше армію було збудувати просто неможливо - робітники і селяни у ній навряд могли б бути локомотивом, бо їхній функціонал зовсім не про планування операцій стратегічних рівнів. Тому воєнспеци були кров'ю і кістяком Червоної армії, і це звісно ж не могло не хвилювати партію.

Репресії 1930-х років стимулювали взаємну недовіру верхівки армії і партії та НКВС з іншого боку. Тому заколот Тухачевського проти Сталіна цілком вірогідно міг мати шанси на успіх. І це пояснює те, чому до 1941 року Червона армія підійшла абсолютно обезголовлена - з вчорашніми капітанами на посадах полковників.

Увесь цей час всередину тіла Червоної армії (такої нібито класово близької за словами більшовиків) були встромлені дві структури, які мали серйозно політично обмежувати ініціативу керівництва армії. Це військово-політичне управління, замполіти які були в кожній військовій частині - по суті контрольний браслет на нозі армії від партії КПРС. З іншого боку - це Особливі відділи, "особісти", які так само існували в кожній військовій частині і були спрямовані на контроль політичної благодійності. Особісти офіційно підкорювалися структурам держбезпеки НКВС-КДБ, що для армійської практики в Світі досить рідкісно і навіть принизливо. Відкрити / Коментувати

2021-05-09 11:55:29 В Одесі зчинилася бійка між місцевими правими і ватниками через носіння георгіївських стрічок. Відкрити / Коментувати

2021-05-08 19:31:50 Більше наративів, більше взаємонакладання контекстів. Так вже зовсім скоро каша у головах наших співвітчизників стане ще більш химерною.

Якщо Австро-Угорщина була клаптиковою ковдрою за етнічною ознакою, то Україна - клаптикова ковдра за ідеологічною.

https://www.istpravda.com.ua/short/2021/05/8/159443/ Відкрити / Коментувати

2021-05-07 12:55:01 Усі висновки щодо візиту Блінкена передчасні. Наші журналісти і деякі експерти і взагалі роблять робити висновки в стилі "ого, дивіться, вони знову нагадали що Крим це Україна". Так, звісно, бо це стратегічна позиція і США тут не будуть особливо передумувати. Ці формулювання кочують з документа в документ, з заяви в заяву і складають своєрідну "незгораєму" основу стосунків. Вони не будуть змінюватися через приміром зміну влади в Україні або ж переорієнтування РФ на демократичніший курс. Те що вони є - прекрасно, але робити з них якісь висновки не має особливого сенсу.

Що було досить показовим - візит Блінкена до Митрополита Епіфанія. Свого часу попередник Блінкена Майк Помпео так само відвідував Михайлівський собор і зустрічався з Митрополитом. ПЦУ має особливий патронаж від США.

Уся решта візиту Блінкена поки не вилилася в жодні управлінські рішення. Бо ніхто не підписує укази на другий день після візиту, аби уникнути звинувачень у маріонетковості та непослідовності.

Тому вочевидь реальні наслідки візиту ми зможемо побачити наступні два-три тижні. Серед очікуваних змін статус-кво наступні теми:

1. Статус справ по Ігорю Коломойському в Україні. У фокусі усі провадження пов'язані з долею ПриватБанку і ті, що можуть слугувати засобом скасування його націоналізації.

2. Енергетика, статус Нафтогазу та позиції Укргазвидобування у отриманні доступу до родовищ. Питання щодо врегулювання конфлікту з Коболєвим і механізмами корпоративного управління Нафтогазом.

3. Статус Єрмака і наближених до нього на Банковій. Гіпотетично можлива заміна радника ОП з американських питань Ендрю Мака. Найбільш контрінтуїтивна тема, де сталося стільки скандалів, взаємних звинувачень і дезінформації що краще почекати конкретних висновків.

4. Розслідування справ пов'язаних з діяльністю Андрія Деркача, Андрія Теліженка, Олександра Дубінського, Костянтина Кулика та інших підсанкційних осіб.

5. Питання розподілу конфіскованої труби Медведчука між групами впливу - вочевидь США не дуже хотіли б аби її отримала група Коломойського. Про можливість таких ризиків не так давно застерігали активісти StateWatch.

6. Кінцева редакція і положення законів про СБУ, напрацювання законів про розвідку та нового антитрастового законодавства, яке анонсується Офісом президента.

7. Прийняття пакету законів що повертає до співпраці з МВФ. Арахамія ніби як зобов'язався встигнути тут до 1 червня, але навряд масштаби проблеми настільки невеликі. Відповідність критеріям МВФ визнано маркером успішності реформ ще раз вустами Держсекретаря.

8. Справи пов'язані з групою Фірташа і репрезентацією її інтересів у коридорах влади.

9. Мотор Січ, особи пов'язані з організацією скупки акцій підприємства в інтересах КНР і протидія спробам інфільтрації китайських груп впливу до України, втч через корпорацію Huawei.

Це лише загальна орбіта питань, якими США точно цікавляться в Україні і які мають значення для зовнішньої легітимації влади перед новим керівництвом США.

Вочевидь, головним маркером мають стати кадрові зміни внаслідок цього візиту. Відбудуться вони зовсім не одразу. Деякі поінформовані особи в особистих розмовах вже стверджують, що крісло під Шмигалем трохи захиталося на користь можливого прем'єра від інших груп впливу. Ці питання ще будуть вирішуватися в ході візиту Шмигаля до США 11 травня, де він так само виступатиме поряд з Блінкеном на заході профінансованому ДТЕК і рядом компаній української діаспори.

Справжні результати візиту завжди розтягнуті в часі, а увага журналістів вже не прикує ухвалення рішеннь до візиту Джерсекретаря. Відкрити / Коментувати

2021-05-07 12:23:29 Єдине велике пароплавство яке залишилося в Україні не порізаним на метал - Дунайське опинилося в центрі скандалу.

З посади зняли очільника Дунайського пароплавства Олексія Хомякова. Дивним чином міністр інфраструктури Криклій увесь цей час не звертав уваги на спроби відчуження півтисячі суден Дунайського пароплавства на користь незрозумілої угорської компанії BSC пов'язаної з офшорними прокладками, чим займалися в керівництві пароплавства. Врешті, в березні цього року СБУ прийшли з обшуками на підприємства компанії і звинуватили Хомякова в державній зраді. Врешті, судна мали з державної власності без усіляких аукціонів стати власністю іноземних компаній незрозумілого походження. Значна кількість працівників пароплавства критикували ці ініціативи керівництва і пікетували їх офіси: вочевидь, після "оптимізації" яка світила пароплавству робітники мали б стати абсолютно непотрібні. Це досить таки українська схема, коли майно компанії виводять на такі угорські компанії, а самі судна ріжуть на метал і продають за безцінь. Звісно, зробити таке самостійно неможливо - над кожною схемою стоять люди, які отримують з цього "відкат".

Міністерство інфраструктури колись відзначилось тим що його Криклій вирішив знищити антикорупційний департамент, вибудуваний там до нього на американські гроші. Звісно, партнерам розповіли про оптимізацію і інші чудові байки. Тому очікувати якихось особливих успіхів у протидії таким схемам по виводу суден в угорські офшори не доводиться. Транспорт майже як і енергетика залишається однією з найбільш корупціогенних сфер державного управління, і зараз вочевидь відбувається останній етап "пира чумы", коли настає пора доїдати усе, що можуть не встигнути розпиляти потім. Що було би, якби СБУ не втрутилося в ситуацію? Мабуть очільника пароплавства дійсно відсторонили б з посади, але вже після того як судна були би перепродані, а усі відкати розподілені. Міністр Криклій з награно сумним обличчям вийшов би звітувати про невідомих негідників, які позбавили Україну останнього державного пароплавства. Звісно ж, з чітким акцентом на те що про усе це він ні сном ні духом не відав. І скільки таких підприємств чекають на розпил від майстрів менеджменту на транспорті - залишається лише здогадуватися. Вочевидь, ще є що красти і ще є кому це робити.

Прибрати Хомякова який спільно з керівництвом пароплавства намагався провести цю схему виявилося не так легко. До речі, призначений на посаду очільника пароплавства він в листопаді 2019 року з лав юридичної фірми Астерс. Ця компанія дивним чином сконцентрувала в своїх лавах цілий натовп юристів, які зайняли різні позиції в коридорах влади після перемоги Зеленського. За якимось дивним співпадінням цю юридичну компанію заснували однокурсники Єрмака, тож причина швидких кар'єрних злетів цих юристів абсолютно на поверхні.

Окрім звинувачення в державній зраді і відсторонення від посади Хомякову очевидно більше поки нічого не загрожує. Якщо слідство буде тривати як завжди кілька років, то він спокійно зможе втекти закордон, і вже з еміграції через два роки вигулькнути як репресований режимом Зеленського. Відкрити / Коментувати

2021-05-06 14:47:36 Ось і чудодійні наслідки візиту Блінкена.

Українські саботажники ще раз надягли на себе маску реформаторів і готові виконувати п'ятирічку за двадцять чотири дні. Відкрити / Коментувати