Ґардімся назвою. Аргументи в підтримку назви Південноукраїнс | 📟 ЩЕ НЕ ВМЕРЛА

Ґардімся назвою.

Аргументи в підтримку назви Південноукраїнськ мовою людей, що підтримують назву Ґард. Частина перша.

Пішла маніпуляція стосовно перейменування рідного міста адміна. Якщо таке йде, то видно людей турбує не історична справедливість, а банальне бажання задовольнити своє его, зокрема на приниженні інших. Я таке називаю "українофобією" — коли люди називають українців тупими баранами, не здатними до власної думки, тому треба все вирішити за них. І якщо вони за все українське, це ще не значить, що вони проукраїнці — скоріше вони записались в патріоти через бажання бачити себе "більшим українцем ніж усяке бидло". І "тупими баранами" називають не людей, які кажуть дурниці, а тих, хто не розділяє думок "критичномислячих", яких завжди можна нарікти "українофобами". І намагаються говорити з мешканцями як з тупими баранами — тобто мовою брехні та маніпуляцій.

"Південноукраїнськ — це колоніальна назва, це відбиток етноциду" — це люди кажуть про назву, яка є українською наскільки це можливо. І тому назву потрібно деукраїнізувати, бо в нас війна і росіяни, якби сюди прийшли, стовідсотково залишили б цю колоніальну назву. Назва Гард в триколорі виглядала б не так гармонічно як Южноукраїнськ в триколорі, авжеж.

Тому якщо пішла така п'янка, то і я почну. Тим паче, що мені маніпулювати прийдеться мало, бо більшість інфи — це історична правда, але є трохи і чуток. А в кінці скажу чому мені не байдуже, що назву хочуть змінити.

Мені хочеться пригадати дві історії. Перша історія — це історія назви Гард в контексті Южноукраїнська. Другая історія — це розповідь про те, як майбутні члени Народного Руху за Перебудову боролися за українізацію в атомному місті Костянтинівка-2.

Деукраїнізатори постійно наголошують, що проти міста Гард виступає міське та станційне керівництво, які всі поголовно совки та колишні регіонали, тим самим формуючи думку, що всі хто проти Гарду — це проросійськи сили. Хоча я пам'ятаю трохи інше, хто саме вперше підняв питання щодо перейменування міста Южноукраїнськ в Гард.

Був у нас один мер. Він побудував великий меморіал Вєлікай Атєчєствєннай, нашпигувавши її не стільки пам'яттю про війну, скільки комуністичною символікою, та усіляко підгодовував РПЦ та проросійське козацтво, яке в 2014-м кошмарили місцевих промайданівських активістів. Навіть дав можливість РПЦ побудувати церкву в центрі міста на кошти станційних робітників, тоді як УПЦ дали маленьку ділянку на краю, які відбудували церкву за кошти прихожан. Тобто, як ви розумієте, він був не дуже проукраїнським.

Але якщо вірити риториці деукраїнізаторів-прогардівців, то навпаки — український патріот та борець з проросійською номенклатурою, бо саме він вперше озвучив думку в ЗМІ щодо перейменування Южноукраїнська в стару козацьку назву — Бугогард.

Що саме не сподобалось йому в назві Южноукраїнськ, я думаю, зрозуміти легко — якщо корінь "Южно" ще можна стерпіти, то "Українськ" викликало роздратування. І саме він носився з назвою Гард, бажаючі щоб нарешті місто 1975-го року народження повернуло собі історичну назву. Тому розмови про те, що проросійська міська влада відмовляється є брехнею — вона ж першою і популяризувала цю ідею.