162 днів війни, рівно стільки знадобилось днів особисто мені, | 🇺🇦 ЇZHAKULTURA.пульс

162 днів війни, рівно стільки знадобилось днів особисто мені, аби знайти сили й спроможність зазирнути у свій зошит під назвою #страви_з_історією Я знаю як багато людей навпаки почали активніше вести соцмережі, взялись за нові для себе теми: українська мова, культура, традиції, почали цим цікавитись та жвавіше говорити. У мене ж навпаки, можливо це така профдеформація або особливість характеру, але просто не могла і все. Сьогодні ми вперше опублікували з днів війни саме рецепт, бо публікація рецептів з початку війни видавалась чимось таким абсурдним і недоречним.

Зрештою цей рецепт тепер є у нашому Інстаграмі, а повна версія з історією буде на сайті. З цим рецептом є своя передісторія. Це родинний рецепт, за яким готувала моя бабуся та прабабуся, тому я сміливо можу сказати, що йому більше ніж 150 років. Саме з ним я прийшла на студію 1+1 23-го лютого, ще й з макітрою Васильківського заводу, а вже через якісь кілька годин перші бомби полетять саме на Васильків. Це після цього ефіру я заїхала на один з київських пагорбів, з важкими думками і тривогою у серці: "невже історія не вчить. всі ці дослідження, круглі столи і матеріали" та заспокоювала себе, що все обійдеться, має ж бути здоровий глузд і поїхала додому робити желе у стилі 90-х "бите скло".

Я сподіваюсь, що наша рубрика рецептів #страви_з_історією продовжиться й ми тим самим збережемо та примножимо нашу гастрономічну спадщину. А хто дочитав аж сюди і дійсно цікавиться рецептом буду щаслива вас зустріти тут у коментарях