ЧОМУ ВУЗЬКОКОЛІЙКИ ЗАНЕПАДАЮТЬ АБО ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ БРЕХНЯ? | Дослідники історії вузькоколійних залізниць України

ЧОМУ ВУЗЬКОКОЛІЙКИ ЗАНЕПАДАЮТЬ АБО ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ БРЕХНЯ?

Наразі на балансі "Укрзалізниці" знаходяться залізниці стандарту колії 750 мм: Гайворонська вузькоколійка — у Кіровоградській та Вінницькій областях, Антонівська — на Рівненщині і Боржавська — на Закарпатті . Окрім того, що це наша історична, культурна і технічна спадщина — це ще й важливий соціальний об'єкт, єдиний зв'язок для місцевого населення з цивілізацією . У березні 2020 року з початком пандемії регулярний приміський рух на всіх вузькоколійках припинився і не був відновлений після послаблення карантинних обмежень . Лише 14 жовтня 2021 року вдалося відновити курсування потягу за маршрутом Гайворон-Рудниця, після тривалих перемовин з "Укрзалізницею", місцевою владою та організації низки туристичних поїздок, фестивалю та інших культурних заходів, цей напрямок вдалося реанімувати . Інші ж вузькоколійні ділянки до сьогодні залишаються закритими .

Неодноразово протягом 20 років керівництво Української залізниці наголошувало про збитковість даних об'єктів, низький пасажиропотік, зношеність рухомого складу, відсутність матеріально-технічної бази і т.д. Проте як виявилося, основна проблема не у вищевказаних питаннях, а у елементарній БРЕХНІ, КОРУПЦІЇ ТА НЕБАЖАННІ ПІДТРИМУВАТИ ДАНІ ОБ'ЄКТИ з боку ширококолійних депо та регіональних філій . Збитковість виражається лише у "липових" документальних звітах, які пишуть люди, котрі ніколи в житті вузькоколійку не бачили, сидячи у високих кабінетах; за низький пасажиропотік, відображений у звітах можемо подякувати горе-провідникам, які перевозять "зайців", а кошти за оплату проїзду кладуть собі в кишеню ; рухомий склад підтримують на ентузіазмі працівники депо та громадські активісти, оскільки кошти, виділені на ремонт та обслуговування локомотиву з вагонами розходяться по кишеням ; а відсутність матеріально-технічної бази — результат діяльності "ефективних менеджерів", котрі роками все розкрадають, доводять подібні об'єкти до банкрутства, а потім реалізовують у вигляді металобрухту . Наявна наразі проблема з вузькоколійками — результат багаторічного наплювального відношення з боку залізниці і тепер, щоб улюблена всіма "кукушка" знову поїхала необхідно розбиратися зі всіма цими проблемами на місцях .

Багато хто задається питанням: чому унікальний об'єкт, який потрібен місцевому населенню, цікавий українським та закордонним туристам і може приносити прибуток, на грані знищення? Все просто — бо у нас спочатку роблять, а потім думають, живучи одним днем: тепловоз на металобрухт поріжемо, колію розберемо — грошей заробимо, а після нас — хоч потоп . Таке відношення і призвело до нинішньої ситуації і якщо зараз нічого не змінити, то Україна може назавжди втратити такі унікальні об'єкти залізничної інфраструктури як вузькоколійні магістралі .