Досить хороша мати
(продовження першої частини)
У «досить хорошої матері» насправді дуже складне завдання, навіть так-два протилежні завдання.
З одного боку, їй потрібно створити у дитини ілюзію всемогутності, щоб вона відчувала себе бажаною і коханою і росла упевненою у своїх силах. А з іншого - дати зрозуміти, що реальний світ не завжди готовий негайно виконувати його бажання.
Це величезна (і, на жаль, непомітна) праця. До того ж, потрібна велика сміливість, щоб зізнатися у своїй недосконалості та припустити, що наше материнство вийде не ідеальним, а повним помилок та поразок.
Британський дитячий психоаналітик Дональд Віннікотт був переконаний, що для виховання дітей не потрібні посібники, поради фахівців або інструкції до дії, кожна мати й без цього досить гарна для своєї дитини. Вона відчуває, як і коли потрібно взяти малюка на руки, а коли можна дати йому поплакати.
Усі батьки недосконалі, як і помилки - неминучі. Але саме цей неідеальний догляд приносить дитині необхідне розчарування, яке допомагає пристосуватися до реального світу та вирости здоровим, незалежним та дорослим.
З точки зору немовляти, на світі немає нічого, крім нього самого, і мати він сприймає як своє продовження. Мати теж ідентифікується з дитиною - як би почувається нею. Перші місяці після народження «досить хороша мати» повністю присвячує себе дитині та адаптується до її потреб. Вона може пожертвувати своїм сном і комфортом, моментально реагує на плач, не спускає немовля з рук, годує на вимогу, не боїться його розпестити - словом, поміщає його в центр свого світу.
Досвід тотального прийняття дає дитині пережити ілюзію всемогутності, яка стане основою для здорової самооцінки.
Саме у такому контакті і народжується індивідуальність дитини, з'являється почуття ідентичності. В основі здорового ставлення до себе завжди лежить перший ранній зв'язок між немовлям і матір'ю, коли вони були єдиним цілим.
Інна Тучкова
Продовження статті:
https://telegra.ph/Dosit-horosha-mati-07-05
