Листи наших дітей, втративших найцінніше — звичне мирне життя, навчання у своїй школі, своїх друзів, рідних, покинувших свої домівки, переживших обстріли та жахіття війни… незважаючи на їх біль, сповнені вдячністю, вірою і випромінюють любов! Щирі і справжні, в своїх листах і малюнках вони дякують нашим воїнам світла за їх сміливість і мужність в боротьбі за нашу країну, за незламність ЗСУ, за можливість жити. Вони щиро вірять в нашу перемогу, в мирне майбутнє для України і, звісно, чекають на повернення додому.
Листи і малюнки наших діточок я бачу всюди - в штабах, в бліндажах, в броніках, в стабпунктах і військових шпиталях, і навіть у військовій техніці, бо щира дитяча любов і віра — самий сильний і потужній оберіг для наших воїнів!
Що ще потрібно казати про нашу націю?! Ми - непереможні!
Ми - незкорені!
Ми - єдність!
Ми - вірно виховуємо наших нащадків!
Наших діток бо є таке прислів’я:
Що посієш, те й пожнеш !
Все буде Україна
