Наслідками завершення цієї війни на нашу користь я бачу пошире | Юрій Сиротюк

Наслідками завершення цієї війни на нашу користь я бачу поширення простору свободи на Схід від українських кордонів й знищення російського імперіалізму – як державного, так і економічного. Надалі відбуватиметься модерування нового простору постросійської імперії, а Україна буде регіональним лідером і арбітром подій, що відбуватимуться на території від наших кордонів аж до Уралу.

Потрібно пам’ятати, що всі світові війни відбувались на території України і будь-який конфлікт на нашій території може перерости у глобальну війну. Тому-то перемога України – це ще й перемога світового миру. Знищення російського імперіалізму означатиме порядок і спокій в Євразії. Це гарантія безпеки, як військової, так і економічної, продовольчої, енергетичної…

Але цю перемогу неможливо здобути наосліп. Не можна дійти до цілі, не знаючи, куди ти прямуєш і чого прагнеш. За 8 років війни ми так і не сформували й не донесли до війська та суспільства надідею, яка полягає в тому, що Україна, як простір свободи, ставить собі за мету знищити імперіалізм і дати шанс на порятунок іншим народам… в тому числі і росіянам. Ми не хочемо усіх їх вбити чи зробити з них українців. Ми хочемо, щоб вони зрозуміли, хто вони насправді, аби зайнялись собою, а не несли постійно безлад, війну і розруху».

Потрібна надідея, яка буде вищою за людське життя

«Я перебуваю в епіцентрі війни, переживаю її наживо, а не в теорії... Ми зараз з вами спілкуємось, а перед цими я дізнався про загибель свого близького друга на фронті. Я бачу тут постійну сірість, кров, біль, переживаю втрати близьких людей. В таких реаліях сьогодні воюють українці. Романтика війни відходить, а разом з нею й ілюзії про швидке її завершення. Для того, аби все це витримати і продовжувати боротись до кінця, потрібна надідея, яка буде вищою за життя людини, вищою за її его. Священної мети цієї війни політичне керівництво так і не сформувало. Якщо цього не станеться найближчим часом, ми матимемо величезні проблеми. Наші цілі й мета мають бути чітко сформульовані, як і має бути розуміння того, що для їх досягнення потрібні надзусилля… потрібен героїзм.

Йдеться не тільки про воїнів на фронті. Війну не виграєш сороковою частиною суспільства, яка воює, допоки решта відсиджуються в надії, що їх це мине. Тотальну екзистенційну війну може виграти лише вся нація. Це не війна Української держави проти російської держави. Це війна української нації проти російського імперіалізму. Потрібна максимальна мобілізація всіх сил нації. Це аж ніяк не означає, що кожен має піти воювати зі зброєю в руках, однак всі українці повинні жити, рухатись і дихати в одному ритмі, бути об’єднаними спільною ідеєю, що надихатиме жертвувати звичним і комфортним способом життя заради досягнення цієї надмети. Мусимо зробити крок від зони власного комфорту і піти далі. А для цього потрібна ідея, що буде вищою за життя, вищою за особисте. Ідея священної війни.

Головною ідеєю європейських націй, яка рятувала їх в умовах національно-визвольних воїн і незавершених національно-визвольних революцій, завше була ідея націоналізму. Ідея причетності до мертвих, живих і ненароджених, коли головним є не твоє особисте життя, а життя великого організму нації. Ця війна дає нам можливість помститись за зневагу над нашими батьками і дідами, за голодомори, геноциди, за Базари і Крути. Це унікальний дарунок долі. Ми отримали шанс у цій тривалій історичній суперечці врешті протистояти ворогу на рівних й завершити її на нашу користь».

У росії залишилось сил ще на 2 наступальні кампанії

«Я воюю зараз на Бахмутському напрямку. Тут росіяни уже не мають переваги в повітрі. Наша авіація працює доволі ефективно – і гвинтокрили, і літаки. Скажу відверто, не бачу також тотальної переваги ворога в артилерії. Так, вони постійно нас обстрілюють. Касетні боєприпаси, «Гради», міномети… Але вони й отримують гідну відповідь від наших артилеристів.