2022-08-07 21:37:34
Також, на мою думку, Росія вичерпала потенціал великих і стрімких наступальних операцій. Вони надалі намагаються просуватись вперед, однак дуже і дуже повільно. Ворог об’єктивно не може реалізувати свого плану, який полягає не в захопленні Донбасу, Херсона чи Харкова, а в цілковитому знищенні України як держави. Цього зробити вони не здатні.
Тому росіяни перемикнулись на іншу тактику – знищення боєздатності української армії. Вони розуміють, що поки є українське військо, поки воно динамічне і боєздатне, доти ефективно чинитиме спротив. Намагаються знищити кістяк українського війська. Мусимо визнати, що нещодавно мобілізовані українські військові, що потрапляють на фронт, в силу різних об’єктивних причин не є настільки стійкими, навченими й ефективними, як ті, хто здобував бойовий досвід з 2014 року.
Погана підготовка значної частини мобілізованих українців є наслідком систематичних помилок минулого. Пригадаймо, як суспільство підтримувало Ющенка, який обіцяв, що більше в Україні не буде призову в армію. Українських хлопців не вчили тримати зброю в руках, не навчали медицини, не вчили діяти під час вибухів. Тепер мобілізовують хлопців, які не те, що жодного бойового, жодного військового досвіду не мають. Тож противник намагається активно, не шкодуючи боєприпасів, підривати боєздатність української армії. Вони намагаються, але їхній потенціал вичерпується.
Знаючи характер ворога, можу прогнозувати, що росія спробує провести ще декілька наступальних кампаній. На моє переконання, в них є сили на максим 2 великі наступальні операції. На літню (серпень-вересень) і на зимову (січень-лютий). Мета літньою операції – примусити Україну до тимчасового перемир’я на вигідних для них умовах, як це було в 2014 році. Після зимової спроби наступу в лютому 2023 року лінія фронту зупиниться в певних межах на доволі довгий період. Після цього обом сторонам доведеться збирати нові сили і перегруповуватись.
Не потрібно плекати ілюзій, що українські солдати – безсмертні герої, які зобов’язані просто зараз піти в наступ і повернути всі наші землі. Ми маємо справу з сильним ворогом, їхні позиції добре укріплені і заміновані, мають достатньо авіації та артилерії, аби протидіяти нашим наступальним операціям. На цьому етапі ключове наше завдання – зберегти українську армію і виснажити армію противника. Так, дехто в суспільстві має очікування, що завтра ми висадимось в Криму. Зрозумійте, що кожен звільнений метр української землі – це загибель не якогось українського солдата, це загибель чиєїсь дитини, брата, сина, батька. Треба воювати грамотно. В УПА за бездумну невиправдану втрату бійця карали дуже суворо, навіть якщо загалом операція була проведена успішно.
Отож, ворог готує наступальні операції, аби змусити нас підписати нові мінські угоди. Ми, своєю чергою, повинні організовувати контрнаступальні операції, адже війну не виграєш відсидівшись в окопі. Звичайно, що й мови не може бути про жодне перемир’я з москвою. Якщо ми дамо росії передишку, то це вже не буде пауза на 5-7 років, як це було в 2014-2015 роках… Це буде коротка передишка, під час якої Путін дуже добре підготується до наступної фази війни, що матиме куди масштабніший характер».
Нестача власних боєприпасів – Ахіллесова п’ята України«Рано чи пізно Захід схилятиме нас до «миру». У цій війні ми платимо податок кров’ю, захід платить податок грошима, однак скиглить куди більше, аніж ми. З іншого боку, будьмо відвертими – нам ніхто нічого у цьому світі не винен. Той факт, що Захід нам допомагає – це, по-перше, жест їхньої доброї волі, а по-друге – інстинкт самозбереження. Куди краще воювати руками українців в Україні, а не на території своїх держав, куди бойові дії неодмінно перемістилися б у випадку поразки України. Заходом керує прагматизм і здоровий глузд. Кожен в цій війні сам за себе. Такими є реалії світопорядку.
50 views18:37