Врешті Сі Цзінпін згадав про визнання територіальної ціліснос | Юрій Сиротюк

Врешті Сі Цзінпін згадав про визнання територіальної цілісності України.

Одне з пояснень – затягування конфлікту перестало задовільняти Пекін. Останніми роками росте напруга довкола Тайваню і в Південнокитайському морі, однак саме Китай як слабший потребує більше часу для посилення армії та економіки. Російсько-українське зіткнення мало відвернути увагу США, а також посприяти двурушництву Франції та Німеччини, залежних від московських енергоносіїв. А мир на тих чи інших поступках рф сприяв би внутрішньополітичній кризі та дискредитації американської влади. Однак хід війни призвів до протилежного результату – посилення та консолідації Заходу. Очевидно, що подальше розгортання такого сценарію гратиме лише на шкоду політичним амбіціям КНР.

Більше того, продовження війни в Україні відволікає росію від ситуації в Центральній Азії, де зростає ризик гарячого конфлікту в Таджикистані (в автономії Гірського Бадахшану 18 травня оголошено антитерористичну операцію після антиурядових виступів, вже є десятки вбитих). А за афганським кордоном озброюється таджицька опозиція. Розповзання зони нестабільності на Узбекистан і Казахстан ставить під загрозу північні комунікації торгівлі з Європою, вкрай важливі в рамках китайської візії “Один пояс – один шлях”. Тобто Пекіну доведеться або посилювати військову присутність (чого він намагається послідовно уникати), або змушувати москву переорієнтовувати залишки своїх сил. Однак на політичному рівні однозначно Пекін забиратиме медіаційну функцію в москви (недієздатність якої показав провальний саміт голів держав-членів ОДКБ).

В) Європа

У континентальній Європі посилилась риторика ”миротворчості” та замороження конфлікту (модель Мінська-3). Пропозиції озвучують італійські політики, помітна промосковська позиція Угорщини. Але очевидну цю позицію підтримує частина еліт Франції та Німеччини, які через настрої населення та тиск США не можуть самостійно озвучувати. Причини як в інфільтрації московською агентурою та мережею “путінферштеєрів”, так і в економічних інтересах відновлення нормальної торгівлі з сировинною базою рф. Те, що на параді 9 травня путін здавався слабшим, може свідчити про формування образу для Заходу, в кореляції з заявами Макрона, Шольца, деяких американських інтелектуалів про те що слід зберегти лице путіна, думати про компроміс. Вочевидь в цьому напрямку як посередники працюють Чубайс, Абрамовіч. Раніше лівий соціолог Хомський порівнював путіна зі стихійним лихом, на яке просто слід зважати. Затягується передача далекобійної зброї, що обґрунтовується небажанням розширювати ескалацію між НАТО та рф.

Києву важливо відхиляти ці пропозиції, бо прийняття до розгляду і обмірковувань лише консолідує тиск на Україну. Активність путінської агентури з одного боку зменшує швидкість надання європейської допомоги, а з іншого свідчить про бажання Кремля заморозити конфлікт на досягнутих позиціях. Геополітично слід розвивати співпрацю з англосаксонським блоком і державами Центральної Європи (насамперед Польщею, Румунією, країнами Балтії та Скандинавії).

Г) Колапс ОДКБ

16 травня відбувся саміт лідерів членів ОДКБ у москві. По суті бачимо провал спроб залучити останніх “союзників” рф до війни – путін змушений обмежитись “інформацією колег по ОДКБ” про військові дії. Прозвучали і прямі звинувачення з боку Вірменії у тому, що росія та інші члени не підтримували її у конфлікті з Азербайджаном. Для Таджикистану наростає загроза конфлікту з опозицією, що базується на афганській території.

ПІДСУМКИ

Військова організація держави має бути на найвищому рівні координації (війна – це боротьба організаційних структур). Тил, територіальна оборона, резерв, Національна гвардія, Збройні сили – це все елементи єдиної системи, які мають працювати узгоджено і в єдиному напрямку.
В рф під санкціями проявляються проблеми з виробництвом високоточної зброї (яка вражає ціль з ймовірністю більше 50 %). Так само зростає нездатність робити нові безпілотники, підтримувати систему навігації.