Фрактал – лат. Fractus ≈ подрібнений, зламаний. Це геометрична фігура, яка має властивість самоподібності, тобто складена з декількох частин, кожна з яких подібна до всієї фігури загалом. Розрізняють фрактали геометричні, алгебраїчні, стохастичні і системи ітеруючих функцій.
В математиці під назвою фрактал розуміють множину точок у евклідовому просторі, які мають дробну метричну розмірність, або метричну розмірність, відмінну від топологічної. Термін вперше застосував Бенуа Мандельброт у 1975 році, а перші приклади самоподібних множин з незвичайними властивостями з’явилися у XIX сторіччі. Американський інженер Натан Коен винайшов фрактальну антену коли жив у центрі Бостона, де було заборонено застосування зовнішніх антен. Тоді він вирізав фігуру з фольги у формі кривої Коха та наклеїв на папір і під’єднав до приймача. В результаті було засновано компанію із серійного виробництва антен.
Приклади:
• Завдяки фракталам я можу творити цілі світи, і мені не потрібно щось малювати чи моделювати.
• Наступний фрактал був побудований німецьким математиком Г. Кантором у вигляді точкової множини з парадоксальними властивостями, яка тепер називається розривним континуумом.
