Абсолют – лат. absolutus ≈ довершене, самодостатнє, безумовне. У ідеалістичної філософії та теології є основою речей і явищ – духовний початок (ідея, світовий розум тощо). Деякі концепції вважають, що абсолют це субстанція, першооснова, яка існує завдяки самій собі (вона саusa sui – причина самої себе). Якщо така субстанція одна, то маємо справу з монізмом; якщо їх дві, кілька або нескінченна кількість, то – з дуалізмом або плюралізмом.
Різні філософи по-своєму тлумачили природу абсолюту, визначаючи його як ідеї (Платон), атоми (Демокрит), Бога (Ф. Аквінський), абсолютну ідею або нескінченний дух (Г. Геґель), волю (А. Шопенгауер).
Приклади:
• Чесність – це відносне поняття, а не абсолют.
• Дажбог – це абсолют, «податель усіх благ, володар Сонця», і він же міфічний родоначальник росів – «Дажбогових дітей».
