«Експеримент / Кіно», Довженко-Центр. У найбільшої (і єдино | Зейгарнік Ефект
«Експеримент / Кіно», Довженко-Центр.
У найбільшої (і єдиної) інституції, яка досліджує, зберігає і популяризує українське кіно є своя видавнича програма. @sho_to_read та Zeigarnik Effect обрали для початку дві книги, про які розкажемо в нашій (не)постійній рубриці «стежками нон-фікшину про кіно».
«Експеримент/ Кіно» — це друга частина антології української кінокритики 20-х років. Чим цікава ця антологія і чому вона актуальна 100 років потому? По-перше, 20-ті в українському кіно (і культурі загалом) — це справжній розквіт. Можна навіть сказати політ птаха, якому на височині, прямо у польоті, підрізали крила соцреалізмом і репресіями. Тоді працювало Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), в підпорядкуванні якого було три кіностудії, з десяток журналів про кіно, кінофабрики, українське кіно продавалось активно на захід, а актуальної літератури не бракувало взагалі. На ВУФКУ працювали головні діячі українського кіно: від Довженка до Могилевського, від Курбаса до Бажана. Але 1930 року все згорнули.
Я завжди кажу, що тексти в цьому збірнику так само експериментальні, як і фільми, про які пишуть в статтях. А кожна стаття наближається до мистецтва. Критики дозволяють собі (прости господи) цей самий експеримент — спробувати розглянути окремі кадри, запропонувати режисерам прийоми та вирішення ситуацій, розібрати сценарій, ще раз розпочати дискусію про авангард. Кожного разу, коли я читаю ці книги (а їх поки що три томи), хочеться кричати: ну де ж така критика? Невже авангард все і якісна крута критика все? Потім я згадую, що грошей немає, писання текстів про культуру зазвичай йде поряд з основною роботою, а актуальність вимірюється у переглядах.
Короче кажучи, раджу читати й « Аналіза/ Кіно»(вступ до теорії кіно), й «Слово/ кіно» про мистецтво сценаріїв. Кажуть, що будуть ще наступні томи, де фокус буде й на текстах, які ближчі до пропаганди комунізму, ніж до кінокритики. То чому варто це читати 100 років потому? Щоб детально, майже під мікроскопом, розглянути той період: побачити, як працює влада та пропаганда в культурі, що варто запустити й не втратити зараз. Ну і взагалі, ніколи не зайве просто почитати хороші тексти про кіно.
До зустрічі в огляді «Кіноревізії Донбасу 2.0», який вже на підході!
