Структура АТ'УЗ', яка створювалась як перехідна (на 2-3 міс.) | Я ЗАЛІЗНИЧНИК!

Структура АТ"УЗ", яка створювалась як перехідна (на 2-3 міс.) і мала бути трансформована у вертикально інтегровані структури за основними видами діяльності зі створенням відповідних суб’єктів у ринковому (2016-2017 рр.), а пізніше (2018-2019 рр.), у потенційно-ринковому сегментах, виявилась законсервованою у такому недієздатному важкокерованому стані напівфабрикату більше ніж на 5 років.
Посилюючим фактором є поточна ситуація безладдя та безпорадності, коли стара система управління порушена, а нова, через некомпетентність, не створена чи має вульгарний вигляд. АТ"УЗ" не реформоване, некероване, занурено в управлінський хаос та стрімко деградує.
Неприйнятною, на думку ТСК, є повна відстороненість державних органів управління від процесу реформування критичної для економіки держави інфраструктурної галузі. ТСК в ході перевірки не виявила жодних серйозних дій з боку Міністерства інфраструктури та Кабінету Міністрів України загалом щодо організації реформування галузі, контролю виконання Програми реформ.
Навіть законопроект "Про залізничний транспорт", який мав передувати реформам, не визначено Урядом як першочерговий, і він вже 5 років припадає пилом в секретаріаті Верховної Ради. Процес реформ повністю кинуто на відкуп некомпетентних та безвідповідальних органів управління АТ"УЗ".
Реформування залізничного транспорту в Україні, на думку ТСК, не проводиться і за таких умов не можливо.
Органи управління
Органами управління АТ"УЗ" є: загальні збори, наглядова рада та правління.
Оцінюючи наскільки кожен із них виконує відведену йому значущу роль в управлінні товариством, та з огляду на технічний, технологічний, організаційний та критичний фінансовий стан АТ"УЗ", про що викладено вище, ТСК змушено констатувати:
1. Поточний склад правління – це не команда професіоналів однодумців, що цілеспрямовано працює на користь АТ"УЗ" та національної економіки, а розрізнений набір дилетантів в залізничній сфері, які є висуванцями певних "впливових сил" та за дуже велику винагороду відстоюють їх інтереси, руйнуючи стратегічну для держави галузь. Вони не тільки не хочуть і не можуть реформувати галузь, вони навіть нездатні управляти нею. За таких умов, коли практично зруйновано основи на яких тримається залізничний транспорт, АТ"УЗ" приречено, а сподівання на те, що механізми корпоративного управління виправлять ситуацію є недалекоглядним, м’яко кажучи, а можливо і безвідповідальним.
На думку ТСК, великою помилкою є також застосування колегіального виконавчого органу управління без визначення персональних КПЕ і сфер особистої відповідальності його членів для АТ"УЗ" взагалі, а на період реформування особливо.
2. Поточний склад наглядової ради – це група високооплачуваних нероб, які жодним чином не впливають на стан АТ"УЗ", не контролюють та не регулюють діяльність виконавчого органу, і, при цьому, не відповідають за свою бездіяльність. Головне, що вони роблять – це складають формальні протоколи, наповнені дріб’язковими питаннями, що дає їм підстави досягати "ключового завдання", яке складає їх основний інтерес, отримувати високу винагороду згідно з цивільно-правовими договорами.
ТСК вважає, що в такому вигляді та в такому складі наглядова рада підтвердила свою недієздатність. Наразі потрібні невідкладні кардинальні зміни.
Наглядова рада має захищати права акціонерів та їх інтереси. Акціонером АТ"УЗ" є держава.
3. Нажаль, останні роки Уряд, як єдиний акціонер, не приділяв належної уваги стану залізничного транспорту та несе відповідальність за те, що основне призначення АТ"УЗ" не виконується.
До найбільш важких прорахунків Уряду можна віднести:
– затискання товариства у фінансові лещата: з одного боку дискримінаційно низькі тарифи, що змушують здійснювати перевезення за ціною нижче собівартості, з іншого – збільшення у два рази податкового навантаження;
– щорічне затвердження фінпланів товариства з явно заниженими відносно нормативів витратами, та відсутність реакції щодо їх систематичного невиконання;
– відсторонення від здійснення реформування ключової для економіки держави галузі, що призвело до провалу затвердженої Урядом програми реформ;