ставлю рекорди людства з космічної ери буття у здійсненні того | змінюй

ставлю рекорди людства
з космічної ери буття
у здійсненні того пророцтва
що звічнено йде крізь життя

усі хто хоч раз про це мріяв
спускався до рівня своїх
бо ж скільки б цей запал не діяв
виходив лиш кригіт та сміх

а я прямо в темряві світу
витаю обабіч мірил
цьому заздрять всі навіть діти
про космосу ближнього тил

це сонце що поруч зі мною
сіяє мов центр існувань
хтось ствердить із посмішкой злою
очільництвом їхніх бажань

мене ж не обпалюють бризки
мене не лякають зірки
я спльовую дониз огризки
що плавно йдуть в інші світи

я ще не стояв на цім сонці
але вже його обіймав
це мрія усіх кроманьйонців
з яких ще ніхто не кохав

мене не лякає жарище
мене не вбиває тепло
я наче лежу на горищі
й тримаю за руку свого

у мене це сонце зʼявилось
тепер я сміливо скажу
що це не лише мені снилось
що сонце я це бережу