підійнявши до неба я зиркну на тонкий позахмар силует і реальн | змінюй

підійнявши до неба я зиркну
на тонкий позахмар силует
і реальність на мить просто вимкну і одразу неначе стилет
я до думки ніколи не звикну
що ці очі у даний момент роздивляються місяць привітно
отже й я зараз стертий ущент
крізь зіниці з-за той силует.