на лавці під сонцем в чужому високому місті із темпом життя і | змінюй

на лавці під сонцем в чужому високому місті
із темпом життя і пульсом далеко за норму
я здумав вмоститися, ні, мабуть, просто сісти
щоб якось хоча б загасити пориви до шторму

я ладен зірватися зараз же, прямо на людях
порвати волосся, набити всім очі й роти
хоч вчора іще я лежав безупинно на грудях
і міряв уздовж і упоперек любі світи

у місті, що тисне самим лише словом й місцями
на вулицях, сповнених купи людей позадумних
я просто гублюся, я знову читаючи поза словами
знаходжу усе неіснуюче й точно для люду завумне

комусь точно стане до серця таке забубенне
хтось точно полюбить забутність і з домом розлуку
а я не з таких, мені хочеться знову страшенно
узяти тебе за руку.