Царство Небесне проти Піднебесної Імперії Логіка 'чим більш | Анахронізм

Царство Небесне проти Піднебесної Імперії

Логіка "чим більше комунізму тим менше християнства" в Китаї не працює, бо сьогодні християн в КНР, за середніми оцінками, десь з 70 мільйонів (5% населення), і їхня кількість з кожним роком зростає. І це в країні, де християнство ніколи не було мейнстрімом.

Спершу, ще в 7 ст. сюди прийшло Східне християнство, потім католицизм у 13 ст, і на десерт - протестантизм у 19 ст. Китайська влада християн не надто любила, вбачаючи в них загрозу для китайських скрєп (це там де поклоніння духам, предкам, абсолютний послух імператору, ну і на крайняк чучуть Будди). І вони не прогадали. В середині 19 ст. один китаєць (Хун Сюцюань, можна просто Хун), провалив державні іспити, начитався протестантських брошурок, проголосив себе молодшим братом Ісуса Христа, і вирішив побудувати Рай на землі. На заваді його планам стояли правляча маньчжурська династія Цін зі своїми співвітчизниками маньчжурами (кочівники, сусіди монголів), які у 17 ст. підкорили Китай, і заставляли китайців брити голови і носити маньчжурські косички на знак покори. Маньчжурів, які правили Піднебесною, Хун нарік демонами, яких треба було знищити.

Ненависть багатьох китайців до імперської влади можна зрозуміти. По-перше маньчжури були завойовниками, чужинцями та окупантами. По-друге 19 століття в китайській історіографії називається століттям приниження, коли всі хто хочеш (насамперед європейці) витирали об Китай ноги. Нещодавня поразка у Опіумній війні із англійцями (варварами) продемонструвала кволість Імперії Цін. І на останок, по класиці: голод, малоземелля, непосильні податки, суцільна корупція і тотальний бандитизм. Люди не уповаючи на владу взяли ініціативу в свої руки, організувавши загони самооборони. Населення стало самозарадним і не потребувало захисту імператора, а тим більше не хотіло платити йому податки. От Хун і починає так зване тайпінське повстання, яке тривало 14 років (1850-1864). За цей час тайпіни спромоглися створити власну державу на Півдні Китаю із столицею в Нанкіні, also known as Царство Небесне Вічного Миру.

В цього Царства Небесного була 2-мільйонна армія, в якій на рівні із чоловіками служило багато жінок. Тайпіни були протокомуністами, бо ратували за спільну власність і розподіл землі між селянами, а ненависть до завойовників надала повстанню національного забарвлення. Послідовники Хуна були фанатиками - геноцидили маньчжурів, іновірців та знищували храми (особливо буддійські). Можливо вони б і переломали хребет Імперії, якби на сторону тієї не стали європейці, котрі боялися появи сильної китайської держави на чолі з тайпінами, які до того ж заборонили торгівлю опіумом (що означало мінус дуже багато бабла для європейських варварів). І от, коли столицю Царства Небесного обложила піднебесна армія, Хун сказав, що зараз він піднесеться в Рай, і повернеться із небесним воїнством на підмогу тайпінам. Потім він наклав на себе руки, але не повернувся. Імперці влаштували геноцид тайпінам.

У війні між Царством Небесним і Піднебесною Імперією загинуло від 20 до 70 мільйонів людей (в Першій Світовій людські втрати були меншими). Це була тотальна війна, в якій брало участь усе населення охоплених повстанням регіонів. Її вважають найбільшим конфліктом 19 століття, і найкровопролитнішою громадянською війною в історії. Повстання тайпінів непогано похитнуло Імперію Цін - через 50 років її не стане. Після такого китайська влада буквально трактувала християнство як “релігія є опіум народу”, бо на опіумі сиділи мільйони китайців, а поширення християнства (хай і дуже перекрученого на китайський лад), спричинилося до смерті іще мільйонів. Західні місіонери = західні торгівці опіумом, такий висновок зробили в Китаї.