Аналітика: переклади і першоджерела

2022-04-20 16:42:00 ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (продовження 3/4)

Вранці 18 квітня українці повідомили, що відкинули росіян від Заводів, Дмитрівки [можливо, автор має на увазі Нову Дмитрівку — перекл.], Діброви та Кремінної. Серед іншого, вони показали тіла… «багатьох» вагнерівських найманців, загиблих у бою, як «доказ». Проте здається, росіяни не тільки дісталися до цих населених пунктів, але й зайняли Кремінну — голова Луганської ОВА повідомив, що після боїв, які тривали три дні, українські війська відступили з міста. Арестович швидко заперечив втрату Кремінної, а тим часом росіяни — які нібито оточили частину українського гарнізону в центрі цього міста — просунулися далі до Зарічного, що приблизно за 10 км на південний захід від Кремінної. Як на мене, наразі це найсерйозніший удар, на який спромоглася російська армія під час цього наступу.

Зауважимо: оскільки зараз усім заправляє дворніков (тобто південний воєнний округ рф), це можна описати як «типову російську стратегію». А саме: атака широким фронтом, після якої завдають «вирішального удару» на заздалегідь обраній ділянці, а потім «використовують глибину» (тобто прорив лінії фронту з подальшим просуванням углиб позицій супротивника). Отже, нам знову варто шукати «головний акцент»: місце, де дворніков може застосувати свої найкращі підрозділи, щоб використати прорив. Але наразі визначитися важко, замало інформації.

Наприклад (знову із заходу на схід): українці кажуть, що зупинили росіян на підступах до Заводів, але здається, росіяни розвинули там наступ за допомогою додаткових 6-7 батальйонно-тактичних груп і захопили не тільки Заводи, але й Завгороднє та Петрівське далі на захід, а також «нарешті увійшли» до Великої Комишувахи, що на південний захід від Заводів. До того ж, після захоплення Камʼянки трьома БТГр, вони могли змусити українців відійти до Бражківки на півдні та до Студенка на південному сході. А якщо вони підійшли до Студенка, позиції українських сил, котрі, як відомо, досі утримують південний бік Пісків-Радьківських, під загрозою: єдину дорогу, що звʼязує їх зі Святогірськом, може бути відрізано. Схожим чином, якщо росіяни (а саме їхня 2-а та 47-а мотострілецькі бригади та/чи 4-а танкова дивізія) дісталися Зарічного, то їм вдалося зробити великий прорив українських позицій на захід від Сєверодонецька…

Хоча тактика українців наразі зрозуміла — здається вони розглядають просування агресора як «розмін простору на час», — маю визнати, що глибина окремих російських наступів несподівана, адже навіть якщо головні українські лінії оборони наразі розташовані десь за 5-10 км далі на південь від усіх цих наступів росіян, мобільні підрозділи на північ від цієї лінії оборони, як на мене, відступають трохи зашвидко. Насамперед, здається, що нещасливій 17-й окремій танковій бригаді (яка зазнала втрат під час російського наступу на Херсон протягом перших трьох днів війни, але потім була відновлена — зокрема за рахунок кількох трофейних Т-80, відібраних у росіян, — та два тижні тому вирушила на лінію фронту між Святогірськом і Сєверодонецьком) і далі не щастить, адже вона зазнала зосередженої атаки двох російських мотострілецьких бригад і танкової дивізії росіян. Це не надто «добрі новини».

Доки усе це відбувалося на північно-східному фланзі лінії фронту, українські підрозділи в районі Сєверодонецька та Лисичанська (наразі підкріплені Грузинським національним легіоном, який задіяно в районі Рубіжного) зазнали важких бомбардувань, ракетних і повітряних ударів. Але вони звітують про відбиття постійних атак, і росіяни тут просунутися не змогли. Кажуть, лише 102-й мотострілецький полк 150-ї мотострілецької дивізії (підрозділ, який на початку березня штурмував Маріуполь), який тепер воює у Попасній, здобув «кілька нових вулиць».

Українські підрозділи, які захищають лінію розмежування на Донбасі, звітують про те, що відбили 10 атак 16 квітня та 12 нападів 17 квітня: нарешті, вчора вони заявили про звільнення Марʼїнки (за 10-15 км на південний захід від Донецька, на рівні Олександрівки).

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-20 16:41:00 ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (продовження 2/4)

ПОВІТРЯ
15 квітня десь на півдні росіяни збили ще один український Су-25. Тобто ще один пілот загинув і не зрозуміло за яких обставин. Але от вам – тепер навіть «спеціалізовані» американські ЗМІ очікують, що Румунія має передати Україні свої 50-річної давності МіГ-21MF. Про те саме торочили після катастрофічної втрати одного з них ще у березні – хоча йшлося, що українці не мають ні пілотів, ні техніків для таких машин. До того ж навіть після модернізації румунські МіГ-21MF Lancer озброєні лише ракетами «повітря-повітря» малого радіусу дії… Нє би обговорювати нові поставки безпілотників : ті як збивають, то принаймні не гине кваліфікований екіпаж. До речі, не забудьте понарікати за відсутність таких поставок на німців. Чи є взагалі сенс у таких розмовах?

Вибачте, не для мене!

А 16 квітня «вишестоящі органи» заявили про збиття українського військового транспортника «з великим вантажем західного озброєння» – десь у районі Одеси. Як зазвичай, не було надано жодних підтверджень.

Розбомбивши за останні два тижні майже всі нафтопереробні заводи й нафтобази в Україні, 16 квітня росіяни завдали ударів по сховищах у Миколаєві та Полтаві. 17 квітня вони змінили тактику й вдарили по залізничних вузлах у Львові та в Дніпровській області. Тоді ж 17.04 зазнали ударів залізничні об’єкти у Павлограді та Синельниково (біля Дніпра), а 18.04 російські авіація та флот вдарили по сховищах та сортувальній станції біля Львова. «вишестоящі органи» знову ж заявили про знищення «поставок західного озброєння», проте очевидно, що жодної значної шкоди залізниці завдано не було й поїзди зі зброєю та пальним від країн НАТО продовжують кататися своїми маршрутами.

А ще «вищестоящі органи» заявили про збиття 17 квітня двох МіГ-29, які належать давно вже знищеним українським повітряним силам. [Купер не втомлюється насміхатися над російським генштабом, який давно заявив, що авіації в України вже немає – перекл.]. Обидва літаки були збиті десь під Харковом і принаймні один із них – ракетою «повітря-повітря». Наступного дня росіяни повідомили про знищення ще трьох бойових літаків, а українці заявили про збитий на Донбасі російський Су-30.

Ну й сьогодні [19.04] російські Ту-22М3 знову бомбардували «Азовсталь».

На фото: "Російський бомбардувальник Ту-22МЗ злітає, щоб завдати удару по Маріуполю 14 квітня 2022 р."

БИТВА ЗА ДОНБАС
У попередньому огляді я вже згадував, що наразі розглядаю все, що відбувається в Харківській області, у Сєверодонецьку, Лисичанську й Попасній, уздовж лінії розмежування аж до Вугледара як «одну прямо пов’язану лінію фронту». Відповідно, надалі писатиму про цю ділянку як про одну «локацію».

Протягом 16 квітня росіяни задіяли свій перший ешелон для наступу на південь по лінії, що поєднує Заводи (за 10 км на південний захід від Ізюма), Андріївку, Малу Комишуваху, Камʼянку та Суху Камʼянку. На сході — а саме на схід від річки Оскіл — вони просунулися ще далі, подейкують, що їм допомогли місцеві колаборанти: із Борової (на 30 км східніше від Ізюма) вони чи то захопили міст біля Гороховатки, чи то звели там понтонну переправу, а також спробували просунутися далі на південний схід, ближче до річки Донець [річка Сіверський Донець — перекл.].

Доки українці вибудовують нову лінію фронту між Пісками-Радьківськими та Кремінною (тобто між річкою Оскіл та Сєверодонецьком), о 23:00 17 квітня російська армія задіяла всі наявні сили для наступу на південь по широкій ділянці фронту — від Заводів аж до Кремінної. Насамперед цей рух мав дві очевидні мети:

— На південь від Ізюма: скувати і знищити українські сили, дістатися Барвінкового та відрізати дорогу, що сполучає Словʼянськ із центральною Україною;

— На сході: досягнути і перетнути річку Донець та відрізати захисників у районі Сєверодонецьк-Лисичанськ від центральної України.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-20 16:40:00 Том Купер чекав кілька днів, а тепер озвався доволі марудним звітом : війна, на жаль, триває і на сході великі бої - це якщо коротко переказати. Здається, все ж зі звіту цілком зрозуміло, що сил у росіян для "великої битви" бракує. Сподіваємося, далі їх у ворога стане ще менше.

ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (початок 1/4)

Всім доброго вечора! [Опубліковано 19 квітня о 22.40 за Києвом]

Після невеликої перерви пропоную свій огляд найважливіших подій війни в Україні упродовж чотирьох днів – 16, 17, 18 та 19 квітня 2022 р.

СТРАТЕГІЯ

Так і не відновивши й до кінця не поповнивши всі батальйонно-тактичні групи й не зважаючи на систематичне ушкодження логістичних зв’язків – найперше, через диверсії українського спецназу на залізницях між Курськом, Воронежем та Куп’янськом – дворніков таки умудрився назбирати досить солдатів та озброєння для свого «чільного удару» на сході України. Більше того, йому вдалося захопити значну частину Маріуполя, «стабілізувати» там ситуацію й відтягнути звідти десяток БТГр, щоб поповнити їхні втрати, замінивши їх у місті на підрозділи сепаратистів і кадировців. Відповідно, як і передбачали раніше, кілька БТГр 8-ої російської армії перекинули на інші ділянки фронту. Також дворнікову вдалося назбирати військ деінде в росії й відтак збільшити загальну кількість свого угрупування на Донбасі до 75-76 БТГр. Ще одинадцять батальйонно-тактичних груп зараз перебувають в дорозі : в Україну вони мають добратися до п’ятниці (тобто 22 квітня сумарна чисельність російської армії становитиме 87-88 БТГр) [У минулих звітах Купер писав, що планують зібрати 95 БТГр – перекл.].

І все одно росіянам критично бракує військ, а тому вони розпочали новий виток вербовки в Сирії : тепер асадистам обіцяють по 800 дол. США за місяць кожному, хто тільки зголоситься їхати. Дехто каже, що зареєструвалося вже 40.000 охочих [сподіваюсь, це кажуть ті самі джерела, які колись обіцяли 16.000 сирійських солдатів, замість яких приїхали 500 – перекл.].

Люди-яким-треба-на-свіже-повітря [Пентагон] нарікають, що росіяни блокують сигнал GPS в Україні, через що система не працює. О ні, як же так можна? Після того, як Пентагон 25 років пояснював, що GPS-сигнал заблокувати неможливо, бо ж і в Іраку й у Сербії нікому таке не вдавалося… Нечесно грають ці росіяни.

До речі, сигнал Starlink також падає по кілька годин на день. Але принаймні в SpaceX швидше вміють адаптуватися…

Тим часом, «вишестоящі органи» заявили про публікацію поіменного списку українських солдатів, яких вони вбили за час воєнних дій, і що той список містить 23.376 осіб. А потім виявилося, що це список бійців полку «Азов» (і мертвих, і живих).

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-19 13:01:00 ​Ерік Белоу ОЦІНКА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТИЖДЕНЬ З 11 ПО 17 КВІТНЯ (кінець 2/2)

НАТО
У росії НАТО – це повноцінний іменник з чотирьох літер. Саме ця «штука» бентежить російську параною та змушує росіян коїти дурниці – наприклад, нападати на сусідів. Якщо втрати російського флоту можна охарактеризувати як катастрофічні, той факт, що Фінляндія і Швеція тепер падають в обійми НАТО є цілком апокрифічним.

Якщо вже казати про досягнення, то за саме лише винищення своєї армії путіну варто було дати звання «Найгірший і найнекомпетентніший правитель у російській історії». Одночасна відмова Швеції та Фінляндії від 200- та 70-річного нейтралітету, відповідно, закріпить за ним це звання на століття вперед.

І Швеція, і Фінляндія, впиралися реверансам з боку НАТО впродовж багатьох десятиліть, із посиланням на гарантії безпеки від москви. Україна мала такі саме гарантії згідно мінських угод [не кажучи вже про Будапештський меморандум – перекл.]. Тепер усі добре втямили, чого варті гарантії з боку путіна.

Ясно, що путін усвідомлює, наскільки серйозну загрозу російському впливу та гегемонії становить розширення НАТО за рахунок Швеції/Фінляндії, тож, ну ви розумієте… бряцання ядерною зброєю. Перш ніж ми спишемо цей трагічний когнітивний дисонанс на банальну дурість (адже так воно і є), нам ще доведеться зрозуміти, чому такі погрози лунають, та чому вони досі є серйозними – цьому я присвячу окремий пост. (Попри серйозність тих погроз, НАТО абсолютно точно треба розширюватися та стримувати ті біди, які путін несе своїм сусідам).

[виділено форматуванням як довідкову інформацію – перекл.]
Отже, в підсумку… Напад на нейтральних сусідів – інші нейтральні сусіди розмірковують про вступ до НАТО. Ядерні погрози – сусіди позбавляються сумнівів щодо вступу до НАТО.

У будь-якому випадку, як і йшлося у попередніх звітах [доступні англійською у блозі автора на Medium – перекл.], росія демонструє нам, що вона абсолютно точно не є наддержавою. Їхня міць є радше удаваною, що своєю чергою є напрочуд важливою рисою російської політичної психології.

КИТАЙ СПОГЛЯДАЄ
Інша справжня наддержава – Китай – тим часом спостерігає за розвитком подій. Вірно слідуючи своїй Політиці одного Китаю, він цілком рішуче готувався до військової сутички за Тайвань. Тепер вони не просто дають задню; на додачу, проти них тепер постане «нарваний» блок тихоокеанських держав, які не зважатимуть на усяке «г**но», яке нестиме Китай.

Попри те, що Сі [Цзіньпін – перекл.] зараз має достатньо важелів впливу на путіна – бо ж він тепер його папік – Сі доведеться вирішувати, чи він хоче залагоджувати відносини із тихоокеанським блоком», чи він і далі тягнутиме свого шаленого дядька за стіл із почесними гостями.

Переклад - Антон Шигімага
Редактор - Ростислав Семків

Сьогодні ми збираємо на дизель-генератор та бус для танкової роти з центральної області, яка днями вже їде на передок.

Реквізити для донатів:
Моно 4441114428294795 Антон Ш.
Приват 5168755430373924 Антон Шигімага
PayPal shyhimaha@gmail.com Відкрити / Коментувати

2022-04-19 13:00:07 ​Не Купером єдиним... Сьогодні пропонуємо допис ще одного аналітика. Цього разу американець - ще більш критичний до дій рф

Про автора: Ерік Белоу – військовий аналітик, випускник Військової академії США, вивчав оперативний і системний аналіз. Протягом 9 років служив на різних офіцерських посадах у сухопутних військах.

ОЦІНКА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТИЖДЕНЬ З 11 ПО 17 КВІТНЯ (початок 1/2)

ОГЛЯД
Отут ви знайдете аналіз ISW [Інститут дослідження війни, американський аналітичний центр – перекл.] за 15 квітня:

За вісім тижнів від початку війни стан справ у росіян еволюціонував від поганого до жахливого, нищівного, катастрофічного і $%@#&#!!!.

[далі автор наводить посилання на тред у Твітері із аналітикою подій 47-51 днів війни]

Зараз на війні відбувається так багато усього, і так багато доводиться відфільтровувати, що цього тижня мій огляд буде зосереджений на деяких стратегічних наслідках путінського безумства. (А вони досі не збагнули що багатокілометрові колони бронетехніки – це те, що ми тут всі кличемо «цілями»).

Підпис до зображення: Ці українські фермери – от невпинні…

РОСІЙСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ, ІДИ НАХУЙ

Коли я служив у Туреччині, то отримав сертифікат аквалангіста й одним із улюблених моїх занять було пірнання до затонулих кораблів. Що ж, тепер у водах біля Криму з’явилася нова атракція.

Після «таємничого» вибуху боєкомплектів, перлина у короні чорноморського флоту РФ – [крейсер] «москва» – перетворився на підводний човен. Звісно, десь у кишківниках кремля знайдеться якийсь чиновник, що скристається стандартним поясненням російських військових провалів: «Такий був наш план, таваріщі».

[виділено форматуванням як довідкову інформацію – перекл.]
Вартість пострілу з ПТРК Джавелін: $78 тис.
Вартість танка T-72: $1,2 млн.
Вартість усієї програми з розробки ПКР Нептун: $40 млн.
Затопити флагман Чорноморського флоту: безцінно.

Коли російська армія втрачає танк, вона завжди… може відбудувати… ніт, не може. Втрата військового корабля є нескінченно гіршою для росії. Навіть якби рф досі могла виробляти танки, кораблебудування вони загубили разом із розпадом СРСР. За іронією, більшу частину радянського кораблебудування було зосереджено в Україні. Крейсер «москва», що його спустили на воду у 1979 році та модернізували за останні десять років, був єдиним бойовим кораблем в цілому російському флоті.

[Вочевидь, тут автор має на увазі конкретно Чорноморський флот рф і те, що крейсер «москва» був у ньому єдиним кораблем такого класу].

Тож навіть якби війна скінчилася завтра, і росії зійшли з рук такі дрібниці як геноцид, а Захід зняв би санкції, то путін коли-небудь спромігся би на те, щоб відбудувати свою армію та відновити втрачені літаки. Але відновити втрачені військові кораблі він не зможе.

Наразі росіяни втратили великий десантний корабель (ВДК) – такі судна вони ще раніше мусили купляти у Франції – і свій флагман. Станом на зараз є підстави вважати, що розв’язана із Україною війна стане для російського флоту навіть більш руйнівною, ніж для інших видів російських військ.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-18 17:09:18 ​Та-дам! Купер визнав, що таки ракети:

«Окей, нарешті з’явилася гарна версія цього фото, із великою роздільною здатністю. І можу підтвердити: “іржава” частина корпусу корабля (трохи увім’ята всередину), прямо над водокресом, могла з’явитися через удар низьколетючою ракетою (чи пак двома-трьома)»

Переклад : Антон Шигімага Відкрити / Коментувати

2022-04-18 11:30:11 Сьогодні (17 квітня) звіту Купера немає, тому поставимо невелику його репліку з приводу начебто поставок зброї до знеможеної санкціями росії з Іраку через Іран. Спойлер: ніхто нікому нічого насправді не передає. Вся справа схожа на історію з 16.000 сирійських "добровольців", з яких воювати з російського боку приїхало аж 500.

ТОМ КУПЕР:

Маю тут для вас невеликий «коментар-застереження». Сьогодні [14 квітня] до мене дійшла звістка про наступну статтю, опубліковану у The Guardian (одній із найповажніших англомовних газет):

У статті йдеться про те, що «іракське ополчення, за підтримки Ірану» (тобто, шиїтське ополчення в Іраку, контрольоване КВІР [Корпусом вартових Ісламської революції – перекл.]) продає зброю росіянам.

Теоретично це можливо. Не зовсім певен, чому б це росіянам було щось від них треба – адже у тих ополченців немає жодної справді «сучасної», «прикольної» зброї – або й будь-чого «нового» для росіян. Тим паче, у них нема нічого, чого б росіяни не мали – але нехай так. Принаймні припустимо, що в них могло б щось таке бути.

«Ракетні системи бразильського виробництва», про які йдеться, – це, певно, дві ракетні системи залпового вогню SS-60 Astros із дальністю стрільби 60 км. Для чого росії їх імпортувати – гадки не маю. SS-60 розробляли та виробляли у Бразилії на замовлення Іраку у 1980-х – з метою запуску ліцензованого виробництва в Іраку (під назвою Sajeel-60). У підсумку, Ірак так і не забрав усі понад 30 одиниць, які він замовляв, а проєкт так і не був виконаний (першочергово через збройне ембарго, введене ООН у серпні 1990-го після вторгнення Іраку в Кувейт).

Ще є історія із «обміном системи ППО Bavar-373 на одну із російських С-300… Bavar-373 розробили у минулому десятилітті в Китаї на замовлення Ірану, який хотів мати озброєння, краще за С-300. Причиною такого запиту стала відмова рф від постачання систем С-300 до Ірану – навіть після того, як Тегеран за них наперед заплатив.
Bavar-373 є великою системою ППО зі значним радіусом дії і працює за підтримки кількох потужних радарів. Усе це перевозять на великих тягачах. Якщо хочете довідатися більше про китайсько-іранську співпрацю щодо ППО, включно із Bavar-373, запрошую вас ознайомитися із моєю статтею з кількох частин в онлайн-виданні/блозі WarIsBoring, що я її опублікував десь 5 років тому: https://warisboring.com/47047-2/ ).

Bavar-373 є, перш за все, новою системою: його взяли на озброєння лише 2-3 роки тому, хоч і після кількарічної затримки. Не дивно, що його ще немає в Іраку, і я насправді не уявляю, з чого б це «підтримуване Іраном іракське ополчення» його отримувало – їм воно просто не потрібне. У той же час, Ірану ця зброя конче треба. Система дійсно поки існує у невеликій кількості зразків і є вкрай важливою складовою іранської оборонної системи. Тому я дуже сумніваюсь, що навіть тим неймовірним кретинам, які керують КВІР, спало б на думку «обміняти» будь-яку кількість систем Bavar-373 на російські С-300 – особливо зважаючи на те, що США вже багато років як «зламали» С-300. Нарешті, як я вже казав раніше, Bavar-373 сам по собі з’явився на світ саме через те, що росіяни відмовилися постачати С-300, а також через те, що рф відмовилася вступати у стратегічний союз із КВІР (через що КВІР, своєю чергою, впав «прямісінько в китайські обійми»).

Отже, навіть за великого бажання, – тільки якщо ви не надасте мені 13 разів перевірені та 1000-відсотково незаперечні докази – я мало вірю у те, що росіянам дістанеться бодай гвинтик з корпусу Bavar-373 на озброєнні КВІР. Тому я вважаю цю частину статті у The Gardian нісенітницею; скоріше за все, якийсь телепень з Іраку, що просто знає про існування Bavar-373, вирішив похизуватися цим знанням.

Переклад Антон Шигімага Відкрити / Коментувати

2022-04-16 15:53:00 ​Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 14-15 КВІТНЯ, 2022 (закінечення 4/4)

ПІВДЕНЬ

Принаймні за офіційними даними, більша частина південного фронту лишалася спокійною за останні 2 дні… Однак, є серйозні – хоч і неофіційні – повідомлення про відновлення наступу росіян. Відповідно, 58-ма ЗВА рф прорвала лінію оборони 23-ї бригади НГУ та захопила Старомлинівку [захід Донецької обл.] – за допомогою підрозділів у складі 163-го окремого танкового батальйону та 70-го МСП [у автора вказаний як батальйон – перекл.]. Це цікаво з двох причин:

а) 163-й ОТП [у автора батальйон – перекл.] та 70-й МСП [тепер уже коректно названий у автора полком – перекл.] обидва входять до складу 150-ї МСД: вони приписані до 8-ї ЗВА рф та воювали у Маріуполі ще десь 2 тижні тому (і частини цих підрозділів досі там воюють). Однак, штаб 8-ї ЗВА рф, вочевидь, дійшов висновку, що ситуація у місті для них – достатньо сприятлива, тож вони вивільнили дві цінні БТРи.

б) Може ви й небагато чули про Старомлинівку, однак вона розташована десь за 40 км на захід від Вугледара і слугувала базою та ремонтним пунктом української армії. Тому не дивно, що росіяни захопили там певну кількість бронетехніки, а ще 1 пускову систему ППО С-300ПС та один ЗРК «Бук-М1». У той час, як Київ вперто намагається отримати важке озброєння від Заходу, це – точно не «добрі новини»...

Одразу після того, росіяни просунулися ще на 10км [на північ – перекл.] та атакували Велику Новосілку.

Проте далі на захід, 14-го квітня українська 80-та десантно-штурмова бригада доповіла про звільнення «декількох сіл» у районі Херсону, але не розкрила будь-яких подробиць.

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антон Шигімага

ЩЕ ДВІ ІНІЦІАТИВИ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ

Маємо сказати, що всі наші заклики тут – дуже успішні (про Маріуполь моніторимо й скажемо окремо). Факт: разом ми можемо дуже багато. Це безпрецедентна солідарність, що зародилася ще на Майдані й триває досі.

Тому сьогодні дві ініціативи на вибір. Звісно, знаємо і ручаємось за людей, котрі збирають кошти.

Хто хоче допомогти одній з частин із позашляховиком – сюди: https://www.facebook.com/elena.mason.161214/posts/3909649362594527
(заодно привітаєте хорошу людину з днем народження)

А хто важиться долучитися до потужного збору коштів на ударний квадрокоптер, що може носити міни та гранати, – це тут: https://www.facebook.com/skitalec/posts/5409851385713445

Реквізити в постах та під постами.

ХТО МАЄ ЗМОГУ – ДОЛУЧАЙТЕСЯ КОШТАМИ ПРОСТО ЗАРАЗ! Відкрити / Коментувати

2022-04-16 15:52:00 Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 14-15 КВІТНЯ, 2022 (продовження 3/4)

ПІВНІЧНИЙ СХІД І СХІД

У цьому звіті я об’єднаю обидві території у один розділ з наступної причини: за останні 2 доби («плюс-мінус») український Генштаб здебільшого не випускав і пари з вуст відносно розвитку подій біля Ізюма та вздовж колишньої лінії розмежування. Ця тиша триває принаймні з того моменту, як росіяни, за чутками, відновили наступ у бік Барвінкового та Слов’янська – з півночі – а також атакували Горлівку з боку колишьної лінії розмежування, тобто на сході.

Чи може тут бути зв’язок із тим, що російський наступ уже розпочався та становище українських сил суттєво погіршилося за цей час?

Як завжди, мусимо зачекати – і побачимо.

Тим часом, згідно з даними агентурної розвідки, після того, як ЗС рф 3-4 дні тому закріпилися у Топольському [Ізюмський р-н – перекл.] – вони просунулися на південь та захопили Малу Комишуваху та Сулигівку [тижні півтора тому вони вже її захоплювали, ага – перекл.] – обидва села розташовані у напрямку Барвінкового на південний захід від Ізюма. Далі, росіяни – імовірно – увійшли до Довгенького, а українська армія, схоже, евакуювала населення з Борової (яку потому захопила одна з чотирьох БТГр зі складу військ 201-ї військової бази рф [у Таджикістані – перекл.], які були введені на територію України). Насамкінець, видається, що росіяни повторно ввели на фронт принаймні 2 БТГр зі складу 4-ї танкової армії в районі Рубіжного – і тепер атакують його з півночі. У той час, як українці відбили їхні атаки в Лисичанську, Попасній та Пантелеймонівці [тут не ясно, смт. Пантелеймонівка знаходиться на території т.-зв. «ДНР» між Горлівкою та Донецьком] у північні частині колишньої лінії розмежування, росіяни та сепаратисти, імовірно, захопили Мар’їнку, на захід від Донецька. І все це – за саме 14 квітня: станом на вчора, частини 1-го армійського корпусу (переважно у складі сепаратистів з батальйонів «Хан» та «Спарта») захопили Красногорівку та просувалися далі на захід вздовж траси N15.

Тобто, росіяни вже розпочали атаку, імовірно, менших масштабів, ніж очікувалися (може, через дощі), але вони вже атакують.


МАРІУПОЛЬ
Київ офіціно підтвердив, що «кілька десятків» морпіхів зі складу 36-ї ОБрМП здалися у полон росіянам в районі Азовмаша («вишестоящіє органи» москви повідомляли про понад 1120 полонених морпіхів).

[Імовірно, автор переплутав Азовмаш із Азовсталлю, Азовмаш – далеко на півночі міста, 36-та, за повідомленнями, була у західній та центральній частинах міста – перекл.]

Тим часом, «вишестоящіє органи» у москві стверджують, що армія рф та підрозділи народної міліції «днр» уже «повністю звільнили металургійний комбінат ім. Ілліча від українських націоналістів». Іншими словами: точаться тяжкі бої і територія під контролем українців продовжує зменшуватися, зокрема на сході – там 102-й МСП (у складі 150-ї МСД), сепаратисти і чеченці намагаються відрізати Лівобережний район від решти гарнізону.

Очевидно, оборонці надалі тримаються та сковують тисячі ворожих військових, однак, як ми побачимо далі, кількість стримуваних військових рф стає дедалі меншою.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-16 15:51:00 ​Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 14-15 КВІТНЯ, 2022 (продовження 2/4)

ПОВІТРЯ

Зазвичай бойові дії в повітрі — принаймні офіційні повідомлення щодо них — зостаються найкумеднішою, найіронічнішою та найабсурднішою складовою будь-якої війни, і війна в Україні бездоганно підтверджує це правило.

Так, «вишестоящі органи» в москві стверджують, що 14 квітня їхні протиповітряні комплекси С-400 збили український гвинтокрил Мі-8 біля Городні, в Чернігівській області (після того, як він нібито завдав чергового повітряного удару по якійсь цілі на території росії), а також літак Су-27 над Лозовою, в Харківській області. Трішки дивні заяви, якщо врахувати, що «вишестоящі органи» проголосили Повітряні сили ЗСУ «знищеними» щонайменше місяць тому… Хоча, які проблеми: тепер ясно, що українські фермери вирощують на своїх городах не тільки зернові, огірки й томати, але й літаки Су-27.

До того ж, дуже по-московськи, звитяжні воєнно-космічні сили росіян розбомбили аж 13 військових цілей (усі вильоти відбувалися вночі), зокрема два склади зброї та десяток «місць зосередження українського озброєння та військового обладнання». Оце думаю собі, скільки ж командних пунктів, укріплень і зосереджень особового складу війська має Україна? Якщо вірити звітам із москви, кілька десятків тисяч…

Зачекайте, це ще не все: «вишестоящі органи» заявляють, що їхні «високоточні далекобійні ракети морського базування» — себто крилаті ракети «Калібр», випущені з кораблів у Чорному морі, — вночі з 14 на 15 квітня завдали удару по «військовому об’єкту в передмісті Києва». Відповідно, влучили вони нібито по машинобудівному заводу «Візар», що в Жулянах, і «знищили засоби виробництва та ремонту протиповітряних та протикорабельних ракет великої та середньої дальності».

Слухайте! Але ж якщо ракетний крейсер «москва» втопився «через нещасний випадок», як наполягали московські офіційні джерела два дні тому, то чого ж вони заходилися стріляти по заводу з виробництва протикорабельних ракет?..

Ох, біда з цими моїми незручними питаннями…

До речі, ходять чутки, що командир крейсера «москва», капітан 1-го рангу антон купрін (на доданому фото) загинув під час першого вибуху, а врятувати вдалося лише від 17 до 58 (звіти різняться) членів екіпажу із 510. Якщо це справді так, то вибух відправив корабель прямо на [ви ж знаєте, куди — перекл.] Марс, кільком членам екіпажу з корми вдалося вижити, а затонуло тільки дно «москви».

Але я відволікаюся… Окрім ударів крилатими ракетами, «вишестоящі органи» також використали «високоточні ракети повітряного базування» (ого, то в них тепер і повітряні бази є?), щоб завдати удару по одній українській пусковій установці балістичних ракет «Точка-У», а ще по складах ракет, артилерії та пального у Миколаєві, Парутиному, Дергачах, Новоєлизаветівці та Повстанському. Нарешті, росіяни вдарили балістичною ракетою по «зосередженню українських націоналістів» у Ясеновому, де нібито було знищено 20 броньованих машин та 50 націоналістів. Однією ракетою… Так, звісно… А ще російські ракетні війська «ліквідували цілий приватний підрозділ польських найманців» в Ізюмському, що в Харківській області, загинуло аж 30 вояків.

Цей «ракетний наступ» теж тривав цілу ніч із 14 на 15 квітня. Серед іншого, росіяни заявили про знищення 12 цілей, зокрема складів зброї у Великій Михайлівці, Богатирі та аеропорту Дніпра, де вони нібито знищили літак МіГ-29, «Байрактар» і гвинтокрил Мі-8.

А тепер серйозно: немає жодних сумнівів, що росіяни побіліли від злості та значно посилили свої повітряні атаки. Їхні соцмережі переповнені вимогами застосувати ядерну зброю або, «принаймні», «перейти від бойових дій, які досі велися найгуманніше і найакуратніше у світі, до повного знищення військових цілей» (цитата звідси https://u-f.ru/news/society/u8/2022/04/14/335401 — що може бути краще, ніж мати під рукою такого гуманного журналіста). Що ж, це правда: використовувати військові засоби проти військових цілей замість того, аби тероризувати населення і знищувати інфраструктуру «подвійного призначення», — чудова ідея, безперечно.

продовження далі Відкрити / Коментувати