​​Сьогодні розповім вам про 9 психологічних пасток, у які ми щ | Фройд би плакав

​​Сьогодні розповім вам про 9 психологічних пасток, у які ми щодня потрапляємо, навіть не помічаючи цього

ЧАСТИНА 1

Теорія розбитих вікон

Кримінологічна теорія розбитих вікон народилася в головах двох американських соціологів Вілсона і Келлінга. Вчені намагалися зрозуміти, чим викликане зростання злочинності в Нью-Йорку 80-х років. І прийшли до висновку: дрібні правопорушення (розкидане сміття або графіті) активно впливають на злочинність взагалі.

Приклад з життя: Якщо хоча б одне вікно в будівлі розбите і не засклене, то перехожі вирішують, що всім навколо начхати і відповідальних за безлад немає. Незабаром в цій будівлі всі вікна будуть розбиті, а в цілому району розповзеться впевненість у безкарності. Люди вирішать, що і за серйозніші злочини їм нічого не буде («Якщо можна іншим, то чому не можна мені?»).

Прихильник цієї теорії мер Нью-Йорка (1994) Рудольф Джуліані знизив рівень злочинності наполовину. ТРВ можна застосовувати всюди: в міжнародній політиці, на державному рівні, у своїй квартирі й на роботі.


Теорія завченої безпорадності

Завчена безпорадність – це порушення поведінки, при якій людина не робить нічого для покращення свого життя, хоча має для цього всі можливості.

Ніхто не народжується з ідеєю, що долати перешкоди немає сенсу. Ця думка з’являється після пережитого стресу або низки невдач. Щоразу отримуючи від життя на горіхи, люди опускають руки і вірять в те, що від них нічого не залежить.

Приклади з життя: ви провалили дві спроби вступу до ВНЗ, важко працюєте за мізерну зарплату або не можете розлучитися з токсичним партнером. Зі сторони виглядає все легко і просто: вивчи білети до іспиту, знайди іншу роботу, розлучися – і проблемам кінець. Але загнаний у безпорадність, не бачить простого виходу і буде терпіти біль.

Що робити?
Відкинути перфекціонізм – мало що в житті можна зробити на 100% ідеально.
Зменшити очікування, в тому числі негативні – неприємність ще не відбулася, а ми вже боїмося її.
Навчитися оптимізму. Окрім завченої безпорадності, існує ще і завчений оптимізм. За кілька простих вправ його можна опанувати.


Теорія тунелів реальності

Згідно з цією теорією, людина бачить світ через фільтри свого досвіду і переконань. Виховання, освіта, всі радощі та невдачі, які колись відбувалися з нами – ось будівельний матеріал для тунелю реальності. І тому на одні й ті ж речі люди реагують по-різному.

Приклад з життя: візьмемо легендарну картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Поглянувши на неї, одна людина помітить загадкову посмішку, інша побачить в ній математичну досконалість. Ну, а ще хтось зауважить огрядну жінку без брів. І ніхто з цієї трійки не помиляється – всі вони живуть у своїх тунелях і щиро вірять, що мають рацію.

Згідно з теорією тунелів, єдиної істини не існує. Та й існувати не може. Втекти зі свого тунелю важко. Він схожий на протоптану стежку: зручний і звичний.


Дилема дикобразів

Німецький філософ Артур Шопенгауер назвав це явище дилемою дикобразів. У своїх роботах він наводив таку притчу:
«Стадо дикобразів лягло в один холодний зимовий день тісно купою, щоб, гріючись взаємним теплом, не замерзнути. Однак незабаром вони відчули уколи від голок одне одного, що змусило їх лягти якнайдалі одне від одного. Потім, коли потреба зігрітися знову змусила їх присунутися ближче, вони знову потрапили в колишнє неприємне становище – так вони кидалися з однієї сумної крайності в іншу, поки не лягли на помірній відстані одне від одного, при якій вони з найбільшою зручністю могли витримувати холод».

Запорука щасливих стосунків у коханні та дружбі – у вмінні віддавати іншому досить тепла і при цьому зберігати особистий простір. Не терпіть уколи голками, але і не втікайте від близьких стосунків. Дотримуйтесь розумної дистанції, в якій відчуватимете власну цілісність.