cynical_publisher

2021-09-17 12:57:04 Розмови довкола шести фіналістів-претендентів на Букерівську премію 2021 розділили британський книжковий ринок на два табори.

Одні активно обговорюють те, що за бортом залишився роман Кадзуо Ішіґуро «Клара і Сонце». Хтось зловтішається, хтось обурюється.

Інші знову піднімають питання національності авторів-фіналістів. Цьогоріч лише один роман із короткого списку написаний письменницею із Великобританії. Та й то наполовину, бо Надіфа Мохамед — сомалійсько-британська авторка. Ще троє фіналістів — американці (Локвуд, Шипстед, Пауерс), Деймон Ґалґут є представником Південно-Африканської Республіки, а Анук Арудраґасам — зі Шрі-Ланки.

З моменту зміни правил (2014 р.) і дозволу розглядати твори, написані авторами будь-якої національності (на відміну від «написаних авторами, які мають громадянство Британії, Ірландії чи країн Співдружності»), не вщухають суперечки навколо фіналістів Букера.

Тут люблять активно рахувати кількість представників тієї чи іншої країни, й антиамериканськість помітна неозброєним оком. Були навіть відкриті листи до оргкомітету Букера від десятків видавництв із вимогою «не допустити гомогенізації літератури» (читай: «заборонити участь авторів зі США»).

Цього року у Ґабі Вуд, літературної директорки Фундації Букерівської премії, запитали, чи реально повернутися до авторів з Британії та Співдружності. Вона дипломатично відповіла, що «це видається трохи проблематичним» (що і передрукували ЗМІ). А от у повній відповіді є куди цікавіші тези. Наприклад, чи готове британське суспільство до того, що літературна рамка авторів з Британії і країн Співдружності моментально розверне Букер до теми колоніалізму?

Бо ж британські читачі навряд чи усвідомлюють, наскільки антиімперським є колоніальне питання сьогодні. А деякі ЗМІ прямо пишуть, що американські твори конче потрібні Букеру, аби змістити політичний акцент із колоніальних текстів, де Британія виглядає агресором, на протистояння наддержав Британія–США, де Британія постає «достойним суперником США на культурній ниві». Відкрити / Коментувати

2021-09-16 11:05:06 Будь-яке видавництво будь-де. Відкрити / Коментувати

2021-09-14 14:17:21 Еволюція кулінарних книг.

Коротенька книжка «Cookery for men only» вийшла у 1948 році і позиціонувалася як дотепний подарунок братові-холостяку або заохочення спробувати готувати самому, якщо ти переконаний, що можеш робити це краще за жінок (сексизм навпаки, ага). Дивна абревіатура IYGTTLAF — це «If you go to the larder and find...», аналог сучасного «полізти в холодильник і приготувати із того, що там знайдеш».

А дві інші книги — новинки серпня-вересня 2021. Перша — хороший спосіб привчити дитину до правильного харчування через її улюблених героїнь мультфільмів; друга — прекрасний подарунок, якщо ваш друг/колега/родич(ка) любить готувати і фанатіє від кіно про прибульців. Відкрити / Коментувати

2021-09-14 13:40:28 Роль книгарень у розвитку міста.

Британці представили проміжний звіт щодо участі книгарень у суспільному житті міста.

Є понад 200 факторів, які впливають на розвиток міста (їх регулярно переглядають та оновлюють). Серед них визначили 25 пріоритетних для британських міст: від соціальних аспектів на зразок пішохідної доступності (інклюзивності) чи міських соціальних програм до суто бізнесових показників (туристична привабливість міста, розвиток малого бізнесу).

Пишуть, що 80% книгарень прямо впливають на 20+ із 25 пріоритетів. Понад 96% книгарень (вважайте, усі книгарні):
підвищують впізнаваність бренду міста,
впливають на чистоту вулиць,
розвивають локальний бізнес (і заохочують підтримувати малі підприємства),
допомагають центральним вулицям залишатися осередком життя місцевої спільноти;
активно працевлаштовують студентів, представників меншин, місцевих жителів;
усе це вкупі допомагає знизити рівень злочинності. Відкрити / Коментувати

2021-09-13 17:56:05 Меми — це таємна зброя лондонських книгарень Відкрити / Коментувати

2021-09-13 17:47:21 Книжкові бестселери Ірландії у 2021 році.

Так виглядає п'ятірка книг-бестселерів за сім із хвостиком місяців 2021 року (1 січня — 7 серпня) за даними 6500 роздрібних магазинів і книгарень Ірландії:

мотиваційна ілюстрована книга «The Boy, the Mole, the Fox and the Horse» Чарлі Маккесі — 36 тис. примірників;
«The Midnight Library» Метта Гейґа — понад 23 тис. (страшенно тішуся, що українською «Опівнічна бібліотека» вже вийшла);
«Where the Crawdads Sing» Делії Овенс — майже 22 тис. (також вже є українською);
посібник із медитації «Mind Full» ірландського телеведучого і коміка Дермота Вілана — 17 тис. (від початку локдаунів ірландці почали активніше купувати книги, пов‘язані з психічним здоров‘ям);
«Mothering Heights», десятий випуск дитячої серії «Dog Man» Дейва Пілкі — майже 17 тис. (Пілкі передовсім відомий завдяки серії ілюстрованих книг про Капітана Підштанька).

До рейтингу не включені відверто демпінгові продажі (тобто книги, які продавалися зі знижкою понад 74%). Відкрити / Коментувати

2021-09-10 17:30:56 Перші підсумки рекламної кампанії нового роману Саллі Руні у цифрах:

50 книгарень отримали спеціальні подарункові набори для «ранніх пташок», покупців, які прийшли купити книгу у день виходу (7 вересня 2021), тому черги до цих книгарень вишикувалися на вулицях Британії з 7:15 ранку (частині книгарень довелося екстрено відкриватися раніше; такого не було з часів виходу книг про Гаррі Поттера);

150 фанів відвідали особливу вечірку з автограф-сесією Руні у флагманській книгарні Waterstones Picadilly, найвідданіші шанувальники проїхали майже 200 км заради цієї події;

три дні у лондонському мистецькому районі Шордіч працюватиме особливий pop-up магазин (на фото), для цього намалювали і тематичний мурал;

професійні ЗМІ підрахували, що до дати публікації було передзамовлено щонайменше 25’000 примірників роману (щось малувато, думаю, пізніше будуть дані від видавця, але вже комбіновані з продажами першого тижня);

у грошовому вираженні ці передпродажі складають близько £400‘000 (майже 15 млн грн). Відкрити / Коментувати

2021-09-09 15:22:26 Місяць тому літературну Британію сколихнув гучний скандал навколо переможниці премії Орвелла 2020 і Філіпа Пулмана. Ніби усі вибачилися й забули, аж ні!

Що сталося?
У серпні в мемуарах Кейт Кланчі «Some Kids I Taught and What They Taught Me» (книга якраз і перемогла у категорії Political Writing премії Орвелла) виявили купу негативних висловлювань щодо дітей з етнічних меншин та дітей з аутизмом (мемуари охоплюють період роботи Кланчі шкільною вчителькою).

Сама авторка відреагувала на закиди напрочуд агресивно (ну от нащо ж відправляти читачів лісом у публічному Твіттері у 2021 році?). Зрештою авторка та її видавець вибачилися і пообіцяли відредагувати текст наступного накладу.
А от Філіпу Пулману, який недолуго захищав Кланчі, дісталося куди більше. Бо він примудрився відправити усіх критиків Кейт Кланчі до ІДІЛ і Талібану (потім видалив твіт і довго вибачався).

А що тепер?
Сьогодні вранці з лав Society of Authors (SoA), найбільшої професійної спільноти письменників Британії, вийшла Кармен Келліл, засновниця легендарного видавництва Virago. І дуже гучно грюкнула дверима.
Вона написала відкритого листа до керівників SoA, звинувативши їх в умисному дистанціюванні, але не від конфлікту, а від авторів, які раптово стали токсичними та незручними.

Причому, Келліл пише, що у SoA вирішили триматися подалі не лише від Філіпа Пулмана (це якраз помітно неозброєним оком), а й від тих письменників, які критикували Кейт Кланчі і наразилися на нескінченні потоки расистських коментарів (і навіть погрози з боку агресивних праворадикалів). На думку Келліл, керівництво SoA мало направити зусилля на питання неприйнятності погроз та агресії щодо усіх учасників скандалу, незалежно від їхніх поглядів.

Чому цей жест важливий?
Келліл повертає дискусію у конструктивне русло і нагадує, що відмовчатися не вийде. Особливо, якщо ви позиціонуєтеся як потужна професійна спільнота.

До слова, Кармен Келліл точно не вийде звинуватити у дискримінації кого б там не було. Феміністичне видавництво Virago вона заснувала у 1973 році, за майже 50 років його роботи бачила й не таке. Та й у питанні рівності прав її погляди цілком окреслені. Наприклад, у 2011 році Келліл зі скандалом вийшла зі складу журі Міжнародної Букерівської премії на знак протесту проти обрання переможцем роману американця Філіпа Рота. За правилами тих часів переможцем міг стати не лише перекладний роман (як зараз, коли премія ділиться навпіл між автором і перекладачем), а й англомовний твір. Келліл якраз і вболівала за перекладні твори, бо на той момент лише один твір-переможець премії за всю її історію був написаний не англійською (це албанець Ісмаїл Кадаре у 2005-ому). Відкрити / Коментувати

2021-09-09 14:05:20 Жодних несподіванок! Учора ввечері оголосили роман-переможець моєї улюбленої премії Women's Prize for Fiction 2021.

Журі на чолі з Букерівською лауреаткою Бернардін Еварісто обрало переможцем роман «Piranesi» Сюзанни Кларк. Вона отримала статуетку Бессі та грошову винагороду у сумі £30,000 (трохи більше 1,1 млн грн).

Не можу не поділитися офіційним відео моменту оголошення переможниці та її зворушливої промови Відкрити / Коментувати

2021-09-08 17:25:58 Колоритна реклама книг у Лондоні.

Кілька зіркових цитат/оглядів (те, що британці називають «blurbs»). У даному випадку від американської авторки трилерів і коміксів Ґіліян Флінн, акторки Сари Джессіки Паркер та Сари Пінборо, британської майстрині жанрів фентезі, наукової фантастики та горрору.

Зверніть увагу на QR-код з безкоштовним доступом до першого розділу книги (такий доступ часто дається, навіть у потягах при підключенні до вайфаю, але, на жаль, рідко розміщується QR-кодом на вуличній рекламі).

Британське видавництво «Titan Books» стало відомим завдяки успішним контрактам на комікси DC, а ще воно належить тим же власникам, що і надуспішна мережа магазинів коміксів «Forbidden Planet».

На протилежній стороні телефонної будки — аналогічна реклама іншого роману, який вийшов у «Titan Books».

P.S. А на іншій стороні вулиці — знаменитий паб «Princess Louise» із відмінно збереженим вікторіанським інтер‘єром 1891 року. Відкрити / Коментувати