daily rozho)))k

2022-05-05 09:00:00 Озброєні люди

В перші дні війни формували тероборону та видавали автомати усім бажаючим. Цю новину миттєво рознесли по російським зливним бачкам пророкуючи нам мародерство, вбивства та грабунки від своїх же людей.

В цей час ми дуже активно їздили містом і в мене жодного разу не виникло проблем з озброєними людьми на блокпостах. Показувати паспорт та пояснювати куди їдеш щодвадцять хвилин стало звичкою.

Одного разу я був трохи сонний і поліцейський запідозрив що я наркоман—попросив вийти з машини та чи то до носа доторкнутися чи то щось таке зробити, а коли зрозумів що я в адекваті, то відразу відпустив.

Іншого разу після комендантської години їхали без перепустки і неправильно зрозуміли знаки які подавав військовий на блокпості—він показував "зупинись", а я думав "їдь до мене". Військовий дуже розсердився і пояснив що він уже був готовий стріляти і щоб ми так більше не робили. Потім звісно теж пропустив.

А так, на всіх блокпостах озброєні люди вели себе максимально коректно, навіть після комендантської години. Ми безліч разів пізно поверталися додому але жодного разу не виникало проблем. Ну, окрім випадку у Ірпіні, коли довелося просити поліцію вивести нас з міста, бо військові на блокпості нас завернули.

P.S.: у нас в чаті був чоловік який ще перед війною казав що боятися треба більше своїх співгромадян аніж росіян, маючи наувазі що як тільки маргінальний елемент отримає зброю, то відразу піде розкуркулювати своїх більш забезпечених сусідів. Добре що він виявився неправим.

P.P.S.: звичайно нещасні випадки та інциденти траплялися та будуть траплятися—френдлі фаєр, неадеквати, але це не є масовим.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-05-04 09:00:00 Новояз

Коли читав 1984 ще років 10 тому, то ніколи б не подумав що це стане справжньою реальністю.

Не війна, а "спєцопєрация", не вибух а "хлопок", не загоряння а "задимлєніє", не цензура а "фільтрация нєжелатєльной інформаціи", не падіння а "отріцатєльний рост", не громадяни України а "нацисти" і так далі.

Залишилося дочекатися, поки це нагромадження шарів із брехні не розвалиться під своєю вагою. Бо всьому має бути межа.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-05-03 09:00:01 Сердиті люди

На днях сварилися з сусідом з приводу того що ми у підвалі (сховищі) розмістили частину нашої гуманітарки.

Сусід людина літня та поважна, спочатку наполегливо переконував нас що пара квадратних метрів які ми займаємо у сховищі це неприпустиме нехтування правилами безпеки, а потім перейшов на крик і почав звинувачувати нас у всіляких неподобствах та в тому що ми ведемо бізнес та знецінюємо його роботу. Конструктивного діалогу не вийшло зовсім.

Врешті решт ми перенесли деякі речі з "загальної кімнати" до ходів які не використовуються. Ніби це тимчасово заспокоїло нашого сусіда, хоча я по очах бачу що його в цілому дратує те що ми зайняли якісь приміщення своїми речами.

З одного боку воно зрозуміло—ракети літають над головою (ото на днях прилетіло в парі кілометрів від нас), війна, незнамо що буде. Може щось десь завалить а там буде стояти бокс для собак через який ми всі і будемо поховані заживо.

А з іншого боку—хай вам грець, давайте реалістично дивитися на справи і давайте розуміти що ми тут не для себе туди-сюди тягаємо, а для людей і що ці речі тут не на постійно, а потроху вивозяться.

Можна ставитися нормально. Взагалі приємно мати справу з людьми які думають не тільки про свій комфорт, а й про інших. Нажаль таких небагато, але як приклад, коли ми переїжджали до іншого гаражу, то власниця особисто допомагала нам тягати речі та все складати і потім ще телефонувала казала що може допомогти з розвозкою. Це приємно. А конфлікти на отакому підґрунті, коли фактично ми не для себе а для когось робимо і ще маємо виправдовуватися за це—неприємно.

P.S.: на днях сусід позвонив і сказав щоб ми ще й зі сходів прибрали пакети та ящики які збоку поскладані. Хоча він взагалі живе в іншому під'їзді, а тими сходами ходимо тільки ми і все.

P.P.S.: для розуміння сховище у нас має площу десь 200 кв.м. і практично пусте.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-05-02 09:00:01 Вихідний

В неділю влаштував собі маленький відпочинок і вперше від початку війни вийшов до міста.

Блокпости та ретардери майже всі прибрали, про них нагадують тільки сліди на асфальті, поскладані на узбіччях бетонні блоки та окопи.

Трафіку та людей на вулицях стало значно більше. Парками шпацірують люди, зумери ганяють на електросамокатах, кабанчики з губастими фіфами вигулюють собак дрібних пород. Заклади відчиняються. Під "п'яною вишнею" та "хлібним" натовпи молодих людей.

Якщо не придивлятися то і не скажеш що десь йде війна. Але багато магазинів і досі зачинені, в багатьох видно що всередині нічого немає. На вулицях ходять військові. На вікнах часто можна побачити наклеєний скотч щоб осколки не розліталися від вибухової хвилі. Я теж вікна заклеїв, не знаю чи воно помічне чи ні, бо якщо близько бахне то виносить вікно разом із рамою.

З'їв біля синагоги фалафеля, сів на безкоштовного тролейбуса, та й поїхав додому. На середині шляху зайшов міський юродивий який коментував все що навколо а потім сказав що "долар будєт по 40 а евро (через тверде "е") по 50! от дожилісь".

Місто повертається до життя.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-05-01 09:00:00 Логістика

Є в теорії управління виробництвом така штука як накопичення запасів на складі. Я забув точно, який для цього використовується термін, але суть така: у вас на складі не повинно зберігатися речей, які не потрібні для виробництва прямо зараз, або чогось очікують. Такий пассив коштує грошей тому що забирає місце, псується, потребує догляду. Тому у кваліфікованого менеджера на складі завжди є рівно те що потрібно, і ні палетою більше.

Зараз нам почали доставляти з Європи гуманітарку для тварин. В перші дні ми закуповували все на складах наших рітейлерів за донати, але разом з маховиком війни розкрутився і маховик гуманітарки.

І от з логістикою у нас складнощі.

По-перше, потрібен склад. В перші дні ми використовували для цього підвал нашого будинку, але туди супер незручно і важко. щось заносити і виносити. Потім намутили у сусіда гараж поряд з будинком і завозили з логістичного складу вже туди. Але сусід повернувся з Заходу і довелось терміново шукати новий гараж і не менш терміново все туди перевозити. Потрібен сильний програміст—це про нас в той день.

По-друге, люди які відправляють гуманітарку хочуть щоб значна її частина була розподілена по якимось цілям які вони собі знають. Відповідно ми вже не можемо просто так завантажити машину і поїхати по області. Той корм не чіпай бо за ним заїдуть, це не можна брати бо то в притулок, а воно все звалено в купу бо мало місця. Доводиться постійно грати в тетріс, це виснажує.

По-третє, нас мало і в нас немає бусу. А якщо нас мало, і на вхід подається більше, ніж на вихід, то починають накопичуватися запаси. А запаси—це погано, як вірно нас вчить теорія управління.

Крутимося як можемо.

А ще нам прислали багатенько просрочки. Але ми це помітили вже коли два раза перевезли з логістичного складу на перший гараж і потім на другий. І добре якщо б на пару місяців, так то ж на пару років! Довго воно лежало на нідерландських складах і чекало свого часу. А тепер його треба ще й відвозити кудись утилізувати.

Отакі справи.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-04-30 09:00:02 Дефіцит

Зайшов на днях у Сільпо.

А там, у кондитерському відділі, замість розмаїття цукерок стоять рівненькі рядки "Rafaello". Замість тістечок—коробки з протеїновими батончиками. Замість тортів—однакові коробки печива.

Я чомусь відразу яскраво пригадав магазини часів кінця радянської доби—початку незалежності. Тоді на довжелезних полицях могли стояти банки березового соку в один ряд. Магазин ніби великий—а одиниць товару десять штук.

З Сільпо зараз не порівняти звичайно. Тістечок немає, зате всього іншого вдосталь. Сподіваюсь, так буде і надалі.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-04-21 13:09:03 Бус

З перших днів війни стало зрозуміло що без власного авто буде важко. В умовах, коли не працює громадський транспорт, таксі не ходить, рейсові автобуси та поїзди переповнені, людині яка не може самотужки нікуди поїхати, доводиться дуже складно.

В перші тижні дістатися з одного берега на інший було справжнім квестом. Ми завджи намагалися підвезти людей, але таких "волонтерів" на всіх не вистачить.

Коли ми почали закуповувати на зібрані кошти гуманітарку та розвозити, то також виявилося що легкова машина це добре, а вантажна—значно краще. Тому що одна справа завантажити 500кг в багажник та салон і розвезти це все за пару раз, а інша—прийняти десяток палет з Європи і забрати кудись її з логістичного складу на околицях Києва.

В такий момент люди з бусами миттєво зростають у цінності.

Якщо я і конкретно шкодую про щось, що не встиг до війни—так це про те що завчасно не купили буса. Доводилось шукати знайомих через знайомих, які б допомогли то перевезти два десятки вольерів з тваринами до кордону, то забрати гуманітарку.

Останнього разу нас за один день виселили з гаражу де ми зробили склад, а хлопці з бусом були зайняті. Через трьох знайомих знайшли людей з вантажно-пасажирським віваро та джипом з кунгом і то робили три ходки щоб перевезти все з одного гаража в інший. А в спрінтер все би влізло за раз.

Бус у господарстві завжди знадобиться, навіть не під час війни. Поїхати з роверами або лижами до Карпат, перевезти речі, людей або тварин. Завжди актуально, завжди потрібно.

Тому зараз наші знайомі в Польщі шукають нам нормальну євробляху, які зараз можна завозити навіть цивільним.

Будемо мати буса—заживемо!

P.S.: і каністри. Бо ще за тиждень до війни в епіцентрах не було жодної каністри.

#війна
permalink | donate Відкрити / Коментувати

2022-04-02 17:31:25 Засраные головы

Полгода назад я написал пост "Пропаганда", про засранные россией головы моих дорогих родственников.

В камментах телеграма немедленно объявились свидетели русского мира, которые заявили что "не всё так однозначно" и начали по методичке стандартно отрабатывать темы про ущемление русскоязычных, геноцид на Донбассе, нацистов и прочих бандеровцев.

Тогда я пост удалил чтобы не продолжать срач.

Очевидно, зря.

Прямо сейчас мы можем воочию наблюдать кульминацию десятилетий антиукраинской доктрины рф—феерию говен изливающихся из гнилых ртов российских пропагандонов и простых обывателей, которые поддерживают войну.

Во время протестов в Беларуси я написал пост о том что люди из диктаторских стран не могут себе представить что власть может быть выборной и сменяемой, президент может не прятаться в бункере, а люди могут ходить на протесты (e.g. майданы) не потому что им платит госдеп, а потому что они верят в то что могут изменить реальность. У них в голове нет для этого коробочки. Нет коробочки, в которую можно уместить понятия демократии, честности и свободы, зато есть много-много места для ненависти. Ненависти к америке, западу, нато и конечно же к воинствующим нацистам, которыми как оказалось полна Украина.

Война окончательно расставила всё по местам. Если ты, читатель, думаешь что меня взяли в плен "нацики" (а в этом легко можно убедиться открыв телеграм канал минобороны рф, в котором утверждается что "националисты удерживают в заложниках 4.5 миллиона людей в Киеве" где я сейчас нахожусь), и что российская орда убийц, мародёров и насильников пришла тут кого-то освобождать—милости прошу вслед за русским военным кораблём—нахуй.

#война
permalink | задонатить Відкрити / Коментувати

2022-02-21 09:30:02 Если завтра война

...то я к ней не готов.

Мы провели минимальную подготовку:

- сняли достаточно кеша

- купили хороший запас корма для животных

- собрали тревожный рюкзачок с документами и деньгами

- держим полный бак в машине

- купили небольшой, но достаточный запас круп и макарон

- примерно определились, куда будем эвакуироваться

Ещё нужно затариться газовой горелкой, фонариками и прочей туристической атрибутикой.

В очередной раз думаю о том, что «готовиться» надо было ещё в 14-ом году. Уезжать в те места, где риск военной угрозы низок. Иначе это всё полумеры.

Пока что я в Киеве и не собираюсь никуда ехать. Не паникую. Чтобы не скроллить новости целый день, загрузился работой и в будние и на выходные. Даже записался на CS:GO турнир вастрик клуба, катаем с ребятами по вечерам, тренируемся.

Но спится тревожно.

Стратегические планы, когда все успокоится:

- получить права, а то машину купил, а ездить не купил

- купить оружие и записаться в стрелковый клуб. Читатель сразу верно заметит про "спили мушку", но склоняюсь к тому что лучше быть вооружённым

- броник каска и тд

- думаю про тероборону, но если ты комбатант то как только начнётся движуха шансы выжить резко уменьшаются, прям совсем резко

- закинул на патреон "Повернися живим". Вы тоже закиньте, если ещё нет.

Я не представляю себе если начнётся. Конечно же логически нет никакого смысла ни в войне, ни в разрушении города, но когда подумаю что в мою хату попадёт карандаш или чего похуже, становится не по себе. Я уже потерял одну хату, и терять ещё одну, в которую вложено много времени и усилий ох как не хочется.

Не радует и соседство со стратегическими объектами которые обязательно попадут под удар. Я менее чем в километре от них.

Не хочется терять и город. Мне здесь нравится, я люблю Киев, знаю тут каждый уголок. Не могу представить его разрушенным, это просто ужасно.

Ещё больше не хочется терять жизнь.

Осложняют дело животные. У нас 6 кошек (из них двое инвалидов, которых на улице нельзя оставлять—погибнут), 1 собака, +2 кошки у мамы. Их всех нужно будет забирать. Уже сейчас часть людей которые поддались панике побросали своих питомцев. Хорошо что у нас большая машина и все влезут. Думали превентивно увезти их к родственникам в Тернополь, но пока сидим.

Руководство databand.ai тоже беспокоится и готово оказать нам всяческую поддержку но мы все пока никуда не уезжаем.

Радует что даже если я потеряю всё, но сохраню жизнь, то благодаря голове смогу вернуть и приумножить. Не пропаду.

Верю что всё будет хорошо и чёрный лебедь пролетит мимо нас

#лайфстайл
permalink | задонатить Відкрити / Коментувати

2022-01-21 09:30:01 Ищу лопату

Во время золотой лихорадки больше всего зарабатывает продавец лопат (и кирок).

Некоторое время назад на форуме HLTV посвящённом соревновательному контр-страйку, я прочитал пост человека, который утверждал, что разработал довольно точную модель для прогноза исходов матчей.

Мне эта идея показалась интересной, по матчам есть очень много статистики и можно было бы что-то придумать. Но дальше возникает вопрос—как это применять? Если делать ставки самостоятельно, то рано или поздно все букмекеры меня бы заблокировали—потому что им неинтересно иметь дело с профессионалами. Какой же может быть выход?

Верно, продавать лопаты. Вместо того, чтобы ставить самому, надо подняться на уровень абстракции выше, и продавать прогнозы другим лудоманам—а те пусть уже сами выкручиваются. Если модель совсем хороша и позволяет переиграть конторы на длинной дистанции, то можно продавать аналитику и им.

Когда это понимаешь, то везде начинаешь видеть лопаты. Маркетплейсы, SaaSы, курсы. Везде лопаты.

Кто из Украины и выходит на улицу, наверняка заметил большое количество магазинов "Дніпро-М". Я уже полгода наблюдаю как они открываются и открываются буквально везде, и всё никак не могу взять в толк—зачем людям столько шуруповёртов и дрелей? Ну ладно там, расходники типа гвоздей и дюбелей. Но неужели торговля ними настолько выгодна чтобы держать так много точек?

Пошёл в интернет, и оказывается, что "Дніпро-М" это франшиза. Хозяин продаёт лопаты, а доходность каждого магазина должен обеспечивать франчайзи. Если он вылетит в трубу—ну что ж, другие уже стоят в очереди попробовать заманчивую бизнес-модель.

Заезжал к себе в Тернополь, встречался с одноклассником. Он держит магазин запчастей. Разговорились как можно автоматизировать его бизнес. Мы уже общались на эту тему но тогда ничего не придумали. В этот раз я предложил ему сделать чат-бота, который будет обрабатывать простые заявки. Слово за слово, пришли к выводу что лучше всего будет сделать чатбота а потом продавать его другим предпринимателям как пакетное предложение. Торговать лопатами, а не искать золото самому.

Сейчас я к сожалению копаю сам с помощью чужих инструментов. Фоново думаю о лопатах, которые можно было бы продать другим. Получается не очень, но без этого гелика не будет, как не крутись.

Поэтому надо искать лопату.

#проекты
permalink | задонатить Відкрити / Коментувати