2021-11-21 00:04:48
На початку моєї роботи, одна медсестра сказала мені: « Дитино, ніколи не впускай у своє серце пацієнта, бо ти не знаєш, як закінчиться його історія, а тобі буде боляче». Це не можливо. Бо я всього ж людина. І я знову оступилась і людське взяло верх над професійністю . Історія прекрасної успішної людини, люблячого чоловіка, ідеального батька, якого заполонив рак. Він довгі роки боровся і перемагав. Я завжди хвилювалась, як пройде наступна хімія, а він завжди повертався і підчас обстеження ділився зі мною деталями. Завжди телефонував і просив поради чи просто поговорити . І коли хвороба взяла верх, він втомлений і безсилий всеодно згадує про звичайну медсестру, яка завжди брала у нього кров на аналізи, і хоче іі бачити і тільки щоб вона приїхала і ще трішки допомогла . Ти розумієш , що ти вибрала правильний шлях і не даремно живеш у цьому світі, і в цей ж момент ти розумієш , що ти абсолютно безсила проти раку. Ти з болем бачиш нереальну біль тілесну, роздираючу біль серця рідних … кожного дня до сліз , які ти повинна стримувати , щоб підтримати його сім’ю . Навіть сказати, він все може здолати, просто втомився від боротьби, йому потрібно відпочити, знаючи що це не правда. Сьогодні він завершив боротьбу за життя. В ці дні його сім’я стала мені ще ріднішою і найперше зателефонували, щоб розділити цей біль. Для чого це пишу… щоб сказати колегам: « не пускайте пацієнта у серце, бо не знаєте, як закінчиться його історія»… але ми люди і залишайтесь ними завжди . P.S. В пам’ять про людину, яка ніколи не давала забувати, що я вибрала правильний шлях. Світла пам’ять !
Катерина Сорочак зі сьорінки у фейсбук.
Щиро дякую за твою відданість професії та людяність
2.7K viewsЖиравецький Тарас Миронович, edited 21:04
Д
