це ідеальне осіннє чтиво, де відбувається все, що потрібно, аб | гриб із юґґота

це ідеальне осіннє чтиво, де відбувається все, що потрібно, аби насунути на вас відповідної атмосфери: двійко хлопців на канун геловіну стають свідками того, як дивний заїжджий карнавал осідає в їхньому рідному місті і робить всілякі істинно лихі речі. у голові одразу випливають ці милі фільми для дітей про привидів, відьом та канун всіх святих а-ля дісней 90-тих, на кшталт того самого «hocus pocus». я справді не очікувала такої милої атмосфери, аж душу гріє, ну! і, мушу визнати, від бредбері я очікувала чогось по-блохівському простого, але те, яким він виявився…поетичним? метафоричним? філософським? особливо до розчулення мене доводив такий персонаж, як чарлз галловей: вже пристаркуватий чолов’яга, який все своє життя боявся висунутися зі своєї мушлі, пізно одружився і завів дитину, через що й відчуває прірву між собою і своїм сином віллом. його монологи і, безпосередньо, діалоги зі своїм сином були такими чуттєвими і милими, складалося тепле відчуття, наче зі своїм дідусем говориш.

це по-дитячому наївна, але по-старечому мудра книжка. водночас невинна і тепла, вона також похмура і жорстока. чи то я засумувала за цим присмаком, коли ти в підлітковому віці читаєш такі щирі і теплі історії, чи то я так давно не читала чогось такого, що б припало мені до душі, але ця книга ледве не єдине за ці два місяці чтиво, якому б мені хотілося поставити 4,5/5, якщо не повноцінну 5. я навіть не знаю, що б ще про неї додати: сварити книжки завжди мені було легше, а цю хвалити хочеться потай, десь глибоко у душі, бо вона повернула тебе у дитинство у найкращому розумінні цієї метафори.

добре, що я хаотично накупляла собі купу книжок бредбері і можу продовжувати із ним знайомство, бо відчуваю, що то буде смачно! а «щось лихе насуває» лихо носуває у мій топ-5 кращих книжок цього року…