2021-02-17 10:14:26
У мене ніколи не було пієтету чи якихсь найсподівань до жодної влади. Кожна влада в першу чергу вирішує свої питання, власно для цього люди туди і пнуться. Інша річ, що час від часу мої очікування від життя співпадали з тими людьми які опинилися на верхотурі.
На сьогодні добре видно, що жодна людина не здатна об’єднати патріотичну спільноту. Це доконаний факт, бо д пересварилися всі, хто мав язика. Щоправда це не означає, що ці люди не об’єднаються перед обличчям справжнього ворога всередині країни.
Теперішня влада по суті не є ворогом країни, як не може бути ворогом вулиці сільський дурачьок, однак по факту вона може через власний інфантилізм і недолугість нанести шкоду. Наскільки ця шкода непоправна покажуть наступні вибори. Якщо реванш візьмуть ригі до яких обов’язково примкнуть адепти підздутої кульки, у людей налаштованих на Україну як суб’єкт, а не придаток до московіі, буде дуже невеликий вибір. Хтось муситиме загинути в боротьбі, тюрмі чи від постріла в спину, хтось поїхати, а хтось підлаштуватися під реалії.
Вдасне це ми вже проходили сто років тому. Ми просто ніколи не замислювалися, а якщо замислювалися, то не прийняли того, що більшість з нас так чи інакше нащадки слабких пристосуванцвв які або закрили роти, або з радістю прийняли тодішній русскій мір.
Осягнути це важко, ще важко писати чи говорити це вголос. А тридцяти років новітньої історії виявилося для нас мало як для нації, бо щупальця совєтів у вигляді наративів, викривленої історії, спогадів про молодість та ностальгії міцно тримають за горло навіть молодих людей.
Власне саме тому московити й напали тепер. Ще за тридцять років це було б просто неможливо фізично, бо ше кілька вільних поколінь назавжди відділили б нас. Ба навіть зараз ригі не хочуть бути однією країною з московією. Їхня мета візуальний «мір дружба пиріжок», а насправді верх харчового ланцюжка всередині країни. Можливість робити що хочуть і ні на що не відповідати під прикриттям сусідів. Та окремо. Бо краще бути першим у власній країні ніж останнім підмітайлом у вєлікой і магучєй імперії. Саме тому маємо бананові ЛНР і ДНР, а не одну республіку. Бо краще маленький, але пан.
Аналітик з мене, звісно, ніякий. Я цьому не вчився і можу лише співставляти те що бачу і робити висновки згідно власного досвіду. Наразі для мене все виглядає так, що серйозний бій за незалежність ще попереду. І не дуже далеко.
До речі, ввечері, йду до Ayder İzzet-oğlu Muzhdabaev на Телеканал ATR говорити за життя. Якшо буде бажання почути і побачити - 20:00-21:00 вмикайте.
297 views07:14
Г
