2021-12-24 15:08:38
Сходили з @evropacinema на
Матрицю: Воскресіння, не маючи жодних очікувань. Якщо коротко — Лана Вачовскі всіх потролила.
Передовсім власну фанбазу та всіх конспірологів (там є згадка криптофашизму, алярм). Буквально всі кліше, символи, пафос були піддані нещадній самоіронії. З одного боку, це та сама Матриця з його героями, візуалом та історією. З іншого боку, це переосмислення в дусі часу, де бінарна опозиція свобода—рабство змінена на більш злободенну свобода—комфорт, люди подружились із машинами, в місті вільних людей править пацифістка, синя таблетка виявилася прозаком, а капіталізм усіх пережував і виплюнув. Наш Томас Андерсон працює в геймдеві, ходить до психоаналітика та постійно параноїть про свою гру під назвою «матриця».
Якщо оригінальна Матриця була філософським кіновисловлюванням із серйозним обличчям, то в новій картині будь-які розмисли на тему біополітики, свободи волі, штучного інтелекту, природи реальності та Іншого обгорнуті в метаіронію, випереджаючи критику та звинувачення в снобізмі. Здавалося б, нічого нового в цій історії не було сказано, це однозначно атракціон для старих любителів шукати в кадрах промовисті вивіски, книги чи імена. Хоча поза карнавалом із гротескним бойовиком і жартами про
simulatte, стоїть ще більш зловісна історія про матрицю в матриці, безумовну ілюзію вибору й неможливість помислити реальність світу. Морфей стає програмою з пошуку обраних, архітектор вигадав ботів-смертників, а системі потрібні фанатики, котрі вірять у власну непересічну життєву місію. Новий фільм ще більше занурює в морок māyā, де навіть пристрасть вирватися на інший рівень реальності (якщо її можна такою вважати), все одно лишається
такою людською пристрастю.
234 views12:08
Н
