2024-05-29 08:47:00
Я без поняття, як писати відгук на другу частину
"Мемуарів лісу". Якщо розкривати основну тему книжки - це буде лютим спойлером і зіпсує все задоволення. Якщо ж не розкривати - відгук буде ні про що, зовсім не показовим і нічого не пояснить .
Але ок, я спробую.
Почнемо з того, що перша частина мені максимально зайшла. З відгуком (ось він) там було простіше - книжка передусім про деменцію, і це зрозуміло ще з анотації.
Про що друга частина - було не ясно рівно до 258-ї сторінки (із 308, щоб ви розуміли).
Чесно скажу - аж до цієї сторінки мені було трохи нуднувато і надто скидалося на просту пригодницьку дитячу книжку. Суть сюжету (тут без спойлерів) в тому, що Арчибальд Лис раптом
виявляється не справжнім власником книгарні. Приходить Вовк, показує документи, що справжній власник він, і фактично рейдерським шляхом віджимає книгарню.
Ну а далі 200+ сторінок
Лис шукає п’ять частин щоденника свого дідуся, у яких має розкритися таємниця книгарні - як так сталося, що вона насправді йому не належить. А перед отриманням кожної з цих п’яти частин щоденника Лис долає такі собі перешкоди - нічого особливого.
І хоча в книжці багато всяких милих моментів (наприклад, щось типу письменницької спілки, де тварин вчать писати книжки і вони їх потім здають в книгарню), читалося це аж надто легко. Якби сторінки не пролітали зі швидкістю світла, я б може навіть закинула.
Коротше, я вже подумки писала прикрий відгук, що у другій частині “Мемуари лісу” скотилися у дитячу казочку, аж потім на тій самій 258-й сторінці раптом бдиииищ. І я така
“шооооо?”. Аж перечитала кілька абзаців вдруге, чи правильно я зрозуміла )) Ну і це перевернуло сприйняття всієї книжки з ніг на голову .
В сухому підсумку, друга частина “Мемуарів лісу”
мені зайшла, зачепила, зворушила і один раз по-серйозному здивувала. Начебто дитяча по формі книжка (вже вдруге) виявляється абсолютно насправді не дитячою - цікавий прийом, навіть не знаю аналогів цьому у книжковому світі.
Ну і роботу перекладачки неможна не відмітити - книжка пересипана оцими різними “я тобі котобіцяю”, “твою кротовину”, “камамберчику мій”, “кОті вже”, “твою черешню”, “капітан Котисько”, “наймуркітливіше вибачення”. І назви, і імена, і оці вислови адаптували на українську на найвищому рівні (перекладала Мія Марченко).
В кінці року Nasha Idea має видати третю частину. Доведеться знову читати )
#непозбувний_відгук
5.5K views05:47
Н
