2022-01-23 19:22:25
АОРТА
Мертва вулиця, ні сумна, ні весела,
У огризках зруйнованих хат,
Помирають вкраїнські села,
Від Донбасу і аж до Карпат.
Лише цвинтарі кліпають мовчки,
В бур’янах, бур’янах, бур’янах…
Тем, де мешкали матері-квочки,
Обвалився самотній дах.
І дорога, затоптана долями,
Витріщає потворні ями,
Помирають, разом з паролями,
Перед юними ставлячи брами.
Ех, згадати б пісні надвечірні:
- В кого свято? Та в Зінки, еге ж!..
Ціле стадо обідньо-дійних
І за курку скандал біля меж,
Під дворами з насінням розмови,
Кумівство, та не те, що тепер,
Бач, у френчі не знищив основи,
У версачі шкуряку здер.
І приходить межа ота з часом,
Коли жодна не носить дитя,
Коли в школі порожні класи,
Замість хаток руїни, сміття.
Хтось набивши мозолі об груди,
З обіцянок придбає квартиру,
Головні у селі – це люди,
Брехунам же побільше жиру. ,
А хтось скаже:
- Так ми ж до комфорту,
Нам би зручності, гроші, робота!
Перерізавши рідну аорту,
Не важливо, що вкинеш до рота.
Укриваються ранами хати,
Не купує ніхто, а земля
Багатьох би могла колихати,
Тільки ж де вона? Де? І чия?
Оселяється в пустках звірина,
У огризках зруйнованих хат,
Головна у селі – це людина,
Від Донбасу і аж до Карпат.
#ОльгаХалепа
63 views16:22
Ф
