Орестократія

2023-11-13 15:01:19 ​Байден та Сі отримали спільного ворога: наскільки це їх зблизить!?

15 листопада лідери США та КНР зустрінуться в Сан-Франциско й матимуть змогу очно зʼясовувати, кого з них дужче лякає ймовірна перемога Дональда Трампа на президентських виборах: і кожному є що сказати. 

 Для Китаю повернення еклектичного мільярдера в овальний кабінет означає новий виток конфлікту з США, але вже «по-справжньому». Трамп вважає Московію дрібною проблемою для Вашингтону, тому схильний з нею домовлятися (тобто - йти на поступки), аби зосередитися на головній меті своєї зовнішньої агресії - на КНР. 

 Саме Трамп розпочав торговельну війну з Китаєм у свою першу каденцію: ввів мита на китайські товари, заборонив інвестиції в технологічні компанії КНР та розпочав розслідування щодо китайської торгівлі.

 В разі повернення у Білий Дім він пообіцяв запровадити чотирирічний план поступового блокування китайського імпорту, включаючи електроніку, сталь і фармацевтику. Трамп також хоче заборонити китайським компаніям володіти життєво важливою інфраструктурою США в енергетиці, техсекторі та сільському господарстві. А ще - обіцяє змусити китайських власників продати будь-які холдинги, «які ставлять під загрозу національну безпеку Америки». 
Для Китаю це - витіснення з найголовнішого ринку планети з подальшою торговельною війною з друзями США. 

 Байден втрачає електоральні козирі через Трампа: той задурив виборцям голови, і вони охороною мексиканського кордону переймаються більше, ніж ймовірним початком ІІІ-ої світової.

 Дедалі більше демократів закликають чинного президента відмовитися від участі в кампанії. "Байден врятував країну від Трампа, але пора зробити наступний крок", — це гучна, але типова заява конгресмена Тіма Райана. 

 Опитування CNN демонструє перевагу Трампа над Байденом: 49% проти 39%. І це дуже низький показник для лідера демократів. Байден не отримує заслуженого визнання за свої економічні та зовнішньополітичні заслуги, а виборці ведуться на витівки його конкурента.

 Сі та Байдену конче потрібне порозуміння. Звичайно, у порядку денному зустрічі лідерів двох країн ми не знайдемо питання «що нам робити з Трампом?». Та ретельність підготовки та порядок питань вказують на високі ставки на це рандеву. Публічно лідери говоритимуть про загальні проблеми світового масштабу: зокрема, Байден згадуватиме про Тайвань та проситиме Сі стримати Іран від накручування чергових конфліктів на Близькому Сході. Не публічно політики працюватимуть на відновлення довіри та нейтралізацію ідеологічних суперечностей. І тут мали б постаратися, бо часу в них залишилося небагато. 

Підписуйтеся на "Орестократію". Дозволяє бачити більше.  Відкрити / Коментувати

2023-11-12 17:41:14 Стаття-звинувачення Червінського у підриві «північних потоків» — підстава Залужного й усієї країни 

 Washington Post звинуватила полковника ССО ЗСУ Романа Червінського в організації підриву «північних потоків»: «Він діяв не сам, а отримував накази від більш високопоставлених українських офіцерів, які, зрештою, підпорядковувалися генералу Валерію Залужному.
Чому це виглядає як підстава… 

 Є чимало версій підриву «потоків», від російської (в усьому винні США) до американської про слід з України (цю ж гіпотезу підтримували і європейці). 

 Важлива деталь: наші західні партнери не говорили про роботу офіційних спецслужб, а натякали на приватного замовника — одного з найзаможніших українців. 

 WP фактично звинувачує державу Україна в терористичних діях, а значить Київ мав би відповідати за мультимільярдні збитки через підрив газових трубопроводів: адже Франція, Нідерланди та Німеччина інвестували шалені кошти євро у російський проєкт. Крім того, якщо версія WP виявилася б правдивою, то це був би прояв недружнього ставлення Києва до західних партнерів. 

 Цю публікацію не варто вплітати у т.зв. протистояння  верховного головнокомандувача і головкома. Адже в даній ситуації обидва посадовці несли б відповідальність за операцію. Якщо ж шукати зацікавлених осіб, то варто пригадати два факти.

 Декілька тижнів тому у тій же WP вийшла досить компліментарна стаття на адресу екс-очільника ГУР Василя Бурби, якого зобразили мало не головним спасителем України, приписавши йому досягнення попередників. Характерно, що стаття значною мірою також побудована на анонімних джерелах. Крім того, у тієї публікації один з авторів - той самий, що і в нинішньої, - Ізабель Хуршудян. 

 Бурба де-факто є хрещеним батьком Червінського в розвідці, разом вони провели багато операцій. На Печерських пагорбах подейкують, що у них були спільні справи й після звільнення Бурби з ГУР. 

 Так виглядають  факти, а висновків-припущень може бути безліч. Від гіпотези про те, що Бурба переводить від себе стрілки й завершуючи російською ІПСО. У кожному разі, новий міф надто шкідливий для ЗСУ та України. 

Нагадаю, що йдеться про того самого Романа Червінського, який свого часу мав причетність до «вагнергейту», а тепер утримується у київському СІЗО за звинуваченням у зловживанні владою: правоохоронці вважають, що Червінський без дозволу видав координати українського аеродрому, аби виманити російського пілота. Внаслідок рашисти обстріляли аеродром ракетами, загинув військовий і 17 отримали поранення. Відкрити / Коментувати

2023-11-06 20:31:37 США «хакнули» близькосхідну стратегію кремля: Блінкен «конвертує» мусульманські країни регіону. 

 Держсекретар США Ентоні Блінкен за останній місяць чотири рази мандрував країнами Східного Середземноморʼя і досяг неймовірного: Сполучені Штати де-факто порозумілися з Єгиптом, Йорданією, Саудівською Аравією та Катаром про те, що ХАМАС слід усунути від влади у Палестині, згодом і знищити.

 Під тиском Вашингтону чинний президент Палестини Махмуд Аббас погодився брати участь в управлінні сектором Газа, допомагаючи в поваленні ХАМАС. По суті, це означає продовження Ізраїлем наземної операції, бо припинення вогню вигідне лише терористам.

 Це важливий стратегічний крок для стримання регіону від великої війни. Ще зовсім недавно виглядало, що всі мусульманські держави виступали проти широкомасштабної наземної операції Ізраїля в Секторі Гази через побоювання за безпеку цивільних палестинців. Тепер це «побоювання» конвертувалися в «несприйняття тероризму». 

 Ця угода, судячи з усього, коштуватиме Беньяміну Нетаньягу прем'єрського крісла, оскільки президент Палестини Махмуд Аббас погодився брати участь в реалізації плану тільки за умови міжнародної підтримки країн-партнерів і… припинення «ізраїльської окупації  палестинської землі». Фактично йдеться про відновлення арабської республіки в кордонах 1967 року зі столицею в Східному Єрусалимі.  До речі, таку ж саму вимогу висував і президент Туреччини Ердоган.

 Білий Дім, очевидно, таки дотисне «Бібі» на визнання умов майбутнього миру, оскільки іншої конфігурації, наразі, немає.

До речі: деякі оглядачі іронізують, що США довгий час боролося за демократизацію арабського світу на Близькому Сході. Але тільки зараз Вашингтон вирішив, що стабільність та стратегічне партнерство в регіоні йому потрібно більше, ніж внутрішні демократичні реформи.

Погодьтеся, красиво США ламають путінську ініціативу налаштувати всі мусульманські країни проти Ізраїлю, спонукаючи до великої війни в регіоні.

Підписуйтеся: знатимете більше про найголовніше. Відкрити / Коментувати

2023-11-03 15:52:48 Південна Корея знову збирається продати Польщі зброї. Цього разу - на $22 млрд. Здавалося б, до чого тут Україна

Контракт на $22 млрд - це рекорд в історії країни, - Reuters.

5 місцевих банків розглядають можливість надання синдикованого кредиту Польщі під купівлі південнокорейських ракетно-артилерійських систем і винищувачів, - сказав представник південнокорейського уряду на умовах анонімності.

Сеул допомагає Варшаві з фінансуванням, аби укласти найбільшу в історії Південної Кореї угоду з постачання озброєнь в $22,72 млрд.

Попередня угода про постачання озброєнь між двома країнами, підписана торік, передбачає постачання танків, гаубиць і винищувачів, і обійшлася Варшаві $13,7 млрд.

Тут варто згадати, яку красиву сеульську комбінацію зі зброєю розіграв Вашингтон.

Наприкінці січня 2023-го генсек НАТО Єнс Столтенберг прилетів в Південну Корею, закликавши господарів посилити допомогу Україні. Очільники Республіки Корея співчутливо посилалися на місцеве законодавство, яке забороняє постачання летальної зброї країнам у стані війни.

 У лютому американська розвідка підслухала розмову двох високопоставлених чиновників нацбезпеки Південної Кореї щодо запиту США на боєприпаси. Один із них запропонував обійти заборону, продавши їх Польщі. Таємне стало явним. 

 Наприкінці квітня 2023-го Юн Сук Йоль зустрівся з Джо Байденом, після чого Вашингтон підкинув Сеулу чимало смачних «плюшок»:  базування в Південній Кореї американських човнів (зокрема і ядерних ракетоносців), забезпечення стратегічною інформацією і в «разі ядерного удару КНДР по Південній Кореї Вашингтон виступить «з негайною та рішучою відповіддю на всю силу альянсу, включаючи ядерні озброєння США».

Скажу очевидне: на $36,42 млрд дол ($22,72 млрд. + $13,7 млрд.) Варшаві зброї напевно що не потрібно, тим паче враховуючи ще різноманітні мілітарні контракти в межах НАТО.
З іншого боку, повідомлення Reuters зовсім не означає, що всі ці «вироби» вже завтра будуть відправлені, і тим більше - все потрапить до ЗСУ. Та в межах цього контракту неодмінно «знайдуться» такі потрібні нам десятки мільйонів одиниць боєприпасів, крім того, і через рік—два—три нам потрібно буде зміцнювати ЗСУ, незалежно від того, упокоїться на той момент бункерний фюрер чи ні.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-11-02 13:34:02 Не можна дозволити війні осісти в окопах. «Найбільший ризик окопної війни в тому, що вона може затягнутися на роки», - Залужний для Economist

Хороша нагода подивитися на події останнього року війни очима главкома ЗСУ.   

  За 5-ть місяців контрнаступу Україна просунулася лише на 17 км. Росія 10-ть місяців воювала навколо Бахмута на сході, щоб «взяти місто 6х6 км». Нинішній рівень технологій поставив нас у глухий кут, тому потрібен величезний технологічний стрибок. «Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде».

 Залужний вважав, що він може зупинити росію, знекровивши її війська. «Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 тис. загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну».

 Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. «4-ох місяців мало вистачити, щоб ми дійшли до Криму, повоювали в Криму, повернулися з Криму і знову увійшли", — саркастично говорить Залужний. Натомість війська та техніка застрягають у мінних полях на підступах до Бахмута, а західну техніку розбивають російська артилерія та безпілотники. 

 «Спочатку я подумав, що з нашими командирами щось не так, тому змінив деяких із них. Тоді я подумав, може, наші бійці не придатні, тому переставив бійців у бригадах», – розповідає Залужний. Коли ці зміни не вплинули на ситуацію, головком наказав штабу «відкопати книгу», яку він колись бачив, будучи студентом військової академії в Україні — «Прорив укріплених ліній оборони» 1941 р., написано на основі аналізу битви І-ої світової війни: «І не пройшовши навіть половини підручника, я зрозумів: там описана сама та точка,  де ми знаходимося: як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор і нас, і наших ворогів».

 Цю думку він зміцнив при відвідуванні Авдіївки. «Того дня на екранах наших моніторів ми бачили 140 російських машин, які горіли — знищених протягом 4-ох годин після того, як вони потрапили в зону обстрілу нашої артилерії». Тих, хто втікав, переслідували безпілотники. Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються наступати. На полі бою сучасні сенсори можуть визначити будь-яке зосередження сил, а сучасна високоточна зброя може його знищити. «Щоб вийти з глухого кута, нам потрібно щось нове, як-от порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного», — каже він.

 Вирішальним фактором буде не один новий винахід, а сукупність усіх технічних рішень, які вже є. Йдеться про інновації у безпілотниках, радіоелектронній боротьбі, протиартилерійських можливостях і обладнанні для розмінування, включаючи нове роботизовані рішення. «Нам потрібно використовувати потужність, закладену в нових технологіях». 

 Західні союзники надто обережно постачали Україні свої новітні технології та потужнішу зброю. Стримуючи постачання ракетних комплексів великої дальності та танків, Захід дозволив Росії перегрупуватися та налагодити оборону після раптового прориву в Харківській області на півночі та в Херсонській на півдні наприкінці 2022 року».

 Затримка з постачанням зброї нє основною причиною скрутного становища України. «Важливо розуміти, що цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами», — наполягає він. Потрібен технологічний прорив, але немає ознак того, що він ось-ось трапиться. 

 Україна застрягла у тривалій війні, у якій Росія має перевагу. Водночас Україна не має іншого виходу, як зберегти ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день. Падіння морального духу України та відмова Заходу від підтримки  – це саме те, на що розраховує пан Путін. А ще - на тривалу війну. 

Ця публікація - фрагмент великого ессе Валерія Залужного, оприлюдненого  Economist, в якому генерал змалював для західного читача своє бачення "маршруту української перемоги".  Відкрити / Коментувати

2023-11-01 19:51:58 ​США готуються до 3-ї світової на уроках війни в Україні. Байден назвав ворогів

Пентагон перекидає на Близький Схід військову техніку в нечуваних масштабах. Мілітарні портали пишуть, що днями в регіон Східного Середземномор'я прибули щонайменше 53 літаки C17 Globemaster III та 7 літаків C-5M Super Galaxy. Перед цим Вашингтон відправив туди ж дві авіаносні ударні групи, Британія - одну. І вся ця армада - геть зовсім не для посилення Ізраїлю в його війні проти ХАМАС.

 Президент США Джо Байден заявив про ескалацію суперництва між Америкою з союзниками та «віссю диктатур»: Росією, Китаєм, Іраном та Північною Кореєю. Саме тому Білий дім акцентує на необхідності синхронізації військових подій в Україні та на Близькому Сході: це два взаємопов'язаних майданчики одного й того ж конфлікту, - Politico.

 У найближчому майбутньому Тайвань може стати зоною третього конфлікту. А тут ще і Північна Корея вирішила полякати своєю антикварною армією Південну. 

 Китай стрімко нарощує свій мілітарний потенціал, і його військово-морські сили вже перевершують за чисельністю ВМС США. Росія, своєю чергою, нарощує виробництво бронетехніки й мобілізує свої сили.

 Очевидно, що противники Америки готуються до війни. Експерти констатують, що Китай і Росія будують свої збройні сили з метою нападу, а не стримування.

Американці, схоже, засвоїли урок рашистської війни проти України: зволікання обходиться дорого. 

 Чимало експертів зараз пишуть, що повільний український контрнаступ спонукає США переглянути свої видатки на оборону, і не тільки США: зважаючи на нові реалії, недостатнім є і нинішній масштаб збройних сил Європи: ЄС мусить відновити свої армії та збільшити витрати на оборону, і бути готовим до тривалого періоду нестабільності.

 Сполучені Штати грають на випередження, готуючись до протидії всій отій «вісі диктатур». Адже  Пентагон  вже заявив, що не братиме участі у наземній операції Ізраїля, а значить — всі американські зусилля скеровані на Іран та їх сателітів у регіоні. Я навіть не виключаю, що США превентивно нападуть на "аятол", оскільки це простіше, ніж відбиватися від чергових нападів проіранських терористів. 

 Тут варто звернути увагу на «зашквар» між республіканцями та демократами, який виник щодо допомоги Україні: новий спікер палати представників  Майк Джонсон вирішив розділити допомогу Україні та Ізраїлю, на що Байден тупнув ногою, пообіцявши ветувати кошти для Єрусалиму, якщо буде проігнорований Київ.

 Логіка Білого дому зрозуміла: війна єдина, лише розпорошена на два майданчики, а Байден не може воювати зі світовим авторитаризмом, при цьому отримавши другий фронт від трампістів. 

Президента США підтримав лідер республіканців у Сенаті Мітчелл МакКоннел, який також двома руками за збереження цілісного пакета допомоги Ізраїлю та Україні. Тут великий респект МакКоннеллу, який відійшов від свого типово обережного стилю допомоги Україні та витрачає політичний капітал для країни, яка перебуває в бойових умовах. Politico: «Він «з усіх сил» підтримує Київ, попри розбіжності всередині республіканської партії».

 Трампісти відповіли нестандартно: вони готові схвалити допомогу Україні, якщо адміністрація Байдена покаже їм стратегію перемоги, а не тільки предʼявить чек. Також республіканці захотіли повноцінної санкційної політики проти РФ з боку США та НАТО, в тому числі - заборони всіх видів нафти на нафтопродуктів, зерна, та мінералів. Там і про фронтові звіти, і про повернення Криму, - всі ті запитання, на які прагнув би отримати відповідь будь-який українець.

 Коли б демократи США були б такими рішучими півтора року тому, ситуація російській війні проти України розвивалася б у зовсім іншому ключі. Але навіть сьогодні, за день до "карибської кризи-2" важливо, що Білий Дім став проактивним.  А все інше залежатиме від листопадової зустрічі лідерів США та Китаю. Відкрити / Коментувати

2023-10-31 17:52:43 ​«Бібі» отримує політичний підзатильник:  провалилася спроба позбутися відповідальності перед нацією

Ми вже знаємо, що премʼєр Ізраїля Беньямін Нетаньягу видалив свій пост в X, де критикував розвідку та службу безпеки Шин-Бет,бо вони не попередили уряд про терористичні наміри ХАМАС. Розповім, що відбулося: це дуже хороший урок для України. 

 Світові медіа активно пишуть, чому виникла «розвідувальна сліпота» Ізраїлю: перед нами букет самовпевненості політиків і силовиків, які проґавили у себе під носом загрозу, вважаючи, що військова та технологічна перевага країни над ХАМАС дозволить загнати терористів під лавку.

 З одного боку, премʼєр Ізраїлю нехтував попередженнями спецслужб, які розповідали про ризики внутрішньополітичних інтриг: несамовите прагнення «Бібі» провести т.зв. судову реформу (яка скасовувала право судів анульовувати рішення уряду) послаблювало безпеку країни та посилювало ворогів Ізраїлю. В результаті виник конфлікт «Бібі» з силовиками. У липні премʼєр навіть відмовився зустрітися з високопоставленим генералом, який прагнув доповісти свіжі розвіддані про нові загрози країні. 
Начальник розвідки скликав брифінг для депутатів парламенту, де планував доповісти про заяву лідера «Хезболли» про «велику війну». Практично всі парламентарі проігнорували зустріч. 

 З іншого боку - ізраїльська розвідка неточно оцінювала загрозу від терористичних угрупувань. З 2021 року розвідники вважали, що ХАМАС не зацікавлений у нападі з Гази, бо це спричинить руйнівну відповідь Ізраїлю. Спецслужби припускали, що Іран і «Хезболла» становлять більшу небезпеку.

 У нинішній ситуації ізраїльське суспільство підтримує армію та чимало звинувачень покладає на політичні плечі Нетаньягу. Саме тому він спершу і написав свій пост, переводячи стрілки на силовиків.

 Нетаньягу «зніс» свій статус під тиском Воєнного кабінету, члени якого натиснули на премʼєра: не варто підривати довіру до армії у такий важкий час для країни.  Тим паче, що військові можуть теж багато що розповісти. 

 «Для нього - це кінець гри»: The Wall Street Journal цитує анонімних спікерів прем'єрській партії «Лікуд». Вони стверджують, що «Бібі» навряд чи залишиться лідером партії  після війни, а значить - і премʼєром.

 Але Нетаньягу - не з тих людей, котрі отак от покірно здають посаду. Він очолював країну з 1996 по 1999 рік, з 2009-го по 2021-й, і, власне, зараз. Це рекорд в історії Ізраїлю. Він ще й рекордсмен за кількістю корупційних скандалів: підозри в хабарництві, вплив на урядові тендери, зловживання владою, - це частина звинувачень, котрі Феміда намагалася приліпити «Бібі», але він традиційно виходив сухим і незаплямованим із цього всього лайна і знову перемагав на виборах. Тому він ще побореться…

 Мораль очевидна: «Бібі» увесь цей рік провів у політичних інтригах, намагаючись уникнути нових  судових переслідувань за свою корупційну премʼєрську діяльність і нажив пригорщу нових опонентів. Звичайно, тут не до посилення безпеки та протидії ХАМАС. Зайняте внутрішніми чварами ізраїльське керівництво, мабуть, недооцінювало зовнішню небезпеку, а боєздатність сил оборони цікавило в другу чергу. Тут певно сам час згадати, що «Бібі» не так давно звільнив навіть міністра оборони Йоава Ґалланта за критику судової реформи, а частина військових погрожувала не приходити на службу, якщо кнесет ухвалить "судовий" закон… Чи могло це позначитися на обороноздатності країни? Запитання риторичне.

Відтак головний урок для кожної панівної сили звучить так: ви не маєте права шукати внутрішніх ворогів, якщо маєте активних зовнішніх. Час для домашніх інтриг наступає лише тоді, коли інших проблем немає геть зовсім.  Відкрити / Коментувати

2023-10-28 11:28:17 ​Сектор невизначеності: Ізраїль розпочав військову операцію, схоже, без конкретного сценарію

Бойові дії між ХАМАС та Ізраїлем викликали у світі значно більший больовий синдром, ніж то спершу можна було уявити. Політики світу сепарувалися в симпатіях-антипатіях, визріли розколи як між членами Північноатлантичного альянсу, так і в середині ЄС, вже не кажучи про напругу між Глобальним Півднем та іншими державами. Це суттєво звʼязує руки ізраїльським військовим.

 Країни Глобального Півдня єдині в підтримці Палестини, говорять про захист прав цивільного населення Гази. Демократичний світ люто лихоманить:

 Лідер Туреччини Ердоган каже, що атаки Ізраїлю на Сектор Гази «досягли рівня бійні» і наполягає на створенні незалежної держави Палестина в кордонах 1967 року зі столицею в Східному Єрусалимі. Де-факто, це посягання на конституційну цілісність Ізраїлю.

 Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вже 7 жовтня заявила про цілковиту підтримку Ізраїля з боку ЄС. Деякі країни-члени непублічно звинуватили її, що вона не згадала «належним чином» про гуманітарну ситуацію в Газі. Голова Єврокомісії посварилася і з головою ЄвроРади Шарлем Мішелем (який на Шмигаля подібний): в результаті вони обоє літали в США, але відвідували овальний кабінет поодинці. 

 Міністр з соціальних прав Іспанії Іоне Беларра закликала Міжнародний кримінальний суд в Гаазі предʼявити звинувачення премʼєру Ізраїля Нетаньягу за авіаудари по сектору Газа. 

 Тут ще варто пригадати, що Amnesty International та Управління ООН з прав людини назвали ізраїльські авіаудари по Газі воєнним злочином, як і вторгнення ХАМАС.

 В підсумку США стримували Ізраїль від масштабної воєнної операції в Секторі Газа, яка ще дужче поглює розкол між симпатиками Палестини та Ізраїля… І при цьому може й не принести очікуваного результату - безпеки в регіоні. 

 Знищити ХАМАС завдяки наземній операції дуже складно. Лідери організації облаштуватися поза межами автономії, а бойовики забетонувалися в численних тунелях під Газою. 

 Та навіть в разі успішної зачистки автономії, палестинці наразі не готові втримати владу у своїх руках. Так принаймні вважають чимало експертів. Відтак ХАМАС може знову захопити контроль над цією територією. 

 Тому США, Великобританія та ЄС намагаються шукати баланс між підтримкою Ізраїля та пошуком тривалого рішення конфлікту. Наприклад, спільний мандат на контроль над Газою можуть отримати Катар, ОАЕ і Саудівська Аравія.

 Такі геополітичні розклади ставлять у дуже незручне становище премʼєра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу: громадяни країни звинувачують насамперед главу уряду у неготовності збройних сил до атаки ХАМАСу і очікують негайної відплати. Тобто - саме широкомасштабної операції в Газі. «Бібі» доведеться обирати: або послухатися партнерів та обмежитись невеличкими вторгненнями в Газу, або піддатися тиску суспільства. Армія Ізраїля увійшла у Сектор Гази увечері в пʼятницю, але ні політики, ні самі військові не повідомляють про її характер: локальний чи масштабний. Це і зрозуміло, політичні перемовини - з саудитами і Ко ще тривають.

 У цього конфлікту є один-єдиний бенефіціар - володимир путін: йому вигідне не лише відволікання уваги від його війни в Україні, але й глибоке занурення найсильніших країн світу у ще один затяжний конфлікт. І поки що події розвиваються за його сценарієм.
Єдине, що може кардинально змінити хід подій на Близькому Сході - це очікувана зустріч Байдена та Сі за три тижні на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Сан-Франциско. Якщо лідери США та Китаю, звичайно, будуть до неї готові… 

Нагадаю: «Твердження про причетність Росії до нападу ХАМАС — повна дурниця», -  посол Ізраїлю в Московії Олександр Бен Цві, 11 жовтня 2023 року. 

До речі: у четвер до Москви [вкотре] прибула делегація ХАМАС та заступник глави МЗС Ірану. 

Напис на скрині: «Путін "формує вісь терору", приймаючи в Москві представників ХАМАС та Ірану.
Росію засудили за запрошення, яке, на думку західних спостерігачів, має викликати "надзвичайне занепокоєння». Відкрити / Коментувати

2023-10-26 13:20:25 «Трампіст на всю голову» очолив Палату представників США. Та не все так однозначно.

Обраний спікер Майк Джонсон, 51-річний республіканець із Луізіани, схоже, є "трампістом" лише «на півголови» і здатен ухвалювати антитрампівські рішення. Це дуже важливо, але саме від позиції Джонсона залежатиме доля 61-мільярдної допомоги американського уряду Україні.

Спікеріада тривала 22-дні. Помірковане та радикальні крила республіканців не могли знайти єдиного кандидата, доки черга не дійшла до Джонсона. Він, здається, 4-тий кандидат на цю посаду. NYT назвала його кандидатом відчаю, оскільки його харизматичніші попередники виявилися непрохідними.

«Трампісти» вважають його «в дошку своїм». Джонсон голосував проти визнання перемоги на президентських виборах Байдена і закликав Трампа продовжити боротьбу за визнання власне лідерства «дядечка Дональда». Він - проти абортів та одностатевих шлюбів: це такий собі «золотий стандарт» консерватизму у квадраті.

Помірковані республіканці вбачають в ньому прагматичного і розсудливого лідера (що не сумісне з трампізмом). Джонсон з перших днів вторгнення московитів в Україну підтримав введення антикремлівських санкцій, голосував за закон про ленд-ліз для Києва. Правда, з початком президентських перегонів в США перетворився на скептика та дедалі активніше виступав проти допомоги нашій країні.

Та обрання Джонсона таки допоможе розблокувати надання допомоги Україні, припускають американські та європейські медіа.
Новопредставлений спікер одразу дав зрозуміти, що його передвиборча риторика не збігатиметься з його риторикою на посаді спікера: у першій же після обрання промові він сказав, що «відкритий для переговорів щодо допомоги Україні в контрнаступі проти Росії».

Білий дім, зі свого боку, переконує своїх опонентів у владі в тому, що геополітична картинка невпинно погіршується, і вже не може бути предметом між партійної дискусії в час президентської кампанії. Росія, ХАМАС, Іран, Північна Корея, Китай кидають виклик не лише своїм сусідам, але й національній безпеці США. Що, своєю чергою, вимагає міжпартійної єдності.

Залишається очікувати, як «трампіст» Джонсон відреагує на цей політичний пас адміністрації Байдена.

Підписуйтеся на "Орестократію". Допомагає не втрачати фокус. Відкрити / Коментувати

2023-10-26 11:00:54 У Washington post вийшла досить компліментарна стаття про діяльність українських спецслужб. І це добре, тільки є один нюанс: використовуючи реальні факти, автор подекуди робить хибні висновки. Чому так, і наскільки великою була залежність українських спецслужб від ЦРУ я поговорив з генералом Кондратюком, безпосереднім учасником тих подій, про які пише WP: у 2014-му він очолював управління контррозвідки СБУ, а 2015-го ГУР.

З найцікавішого: генерал розповів, як він створював знамените 5-те управління департаменту контррозвідки СБУ, як працює технічна розвідка та для цього проукраїнські партизани вбивають знищують «дугіних».

Запрошую до перегляду на YouTube версії «Орестократії» Відкрити / Коментувати