Не уявляю собі іншу країну, яка б роздавала своє громадянство | Ostap Drozdov

Не уявляю собі іншу країну, яка б роздавала своє громадянство направо-наліво, як безкоштовні презервативи на вечірці-оргії. Або як віскі в подарунок. Або як пачку цукорків на знак вдячності.

Громадянство – це кваліфіковане поняття. Претендент повинен ВІДПОВІДАТИ обов’язковим критеріям, які встановлює держава. Всі вони зводяться до: знання мови, знання історії та культури, знання основ законодавства, ценз осілості.

Щоб отримати польське громадянство, треба мінімум 3 роки пожити в Польщі (або 1 рік для людей із польським корінням) + іспит із польської мови.

Щоб стати громадянином котроїсь із балтійських країн, треба вільно володіти держ.мовою + дотриматися цензу осілості. А він у Литві – 10 років. Далі – іспит на знання основ законодавства.

У Латвії до цих вимог додається ще й тест на знання Конституції, гімну Латвії, а також окремий тест з історії і культури. В кінці – письмова Присяга на вірність Латвії.

Цікаво, а як естонці розцінили б шанси на отримання громадянства Естонії людиною, яка офіційно агітувала за путіна, вважаючи його «единственным, кто сможет удержать от катастрофы ежесекундно разваливающуюся империю»?

Обурливо-принизлива історія з Нєвзоровим – це історія знецінення українського паспорту. А це, нагадую, паспорт із тризубом, за який відрізали руки і стріляли в голови.

Прошу подивитися мій вкурвлений відеоблог із цього приводу