Або я помиляюся, або я просто неуважний – цілий тиждень нема ж | Ostap Drozdov

Або я помиляюся, або я просто неуважний – цілий тиждень нема жодних відомостей про азовців.

Якщо раніше це списувалося на «делікатні» й підводні нюанси, то зараз уперта мовчанка на тему хлопців з Азовсталі, які ще тиждень тому були на вустах у всіх українців, більше скидається на відсутність що сказати.

На рахунку нинішньої влади це вже другий випадок. Першим був морпіх Журавель. У липні 2020 Ярослав Журавель лишився пораненим на полі бою після того, як групу евакуації розстріляли на підходах до тіла іншого розвідника. Його так і не змогли евакуювати. Він стік кров'ю. За муками в страшних корчах спостерігали побратими через дрони.

Врятувати сержанта можна було двома шляхами: військовим - ще раз спробувати дістатися до пораненого під обстрілами, або ж політичним - домовитися про гарантії для евакуації. Тоді не спрацював жоден.

Дуже не хочеться проводити жахливі асоціації з азовцями. Можливо, там і дійсно відбуваються «делікатні» й підводні нюанси. А можливо, все банально просто: їм дозволили здатися на свій страх і ризик від безвиході при розумінні, що ймовірність обміну мізерна.

Думаю, дружини й батьки азовців повинні апелювати не до суспільства «Благаємо вас не мовчати» - а до влади з тим самим благанням.