* * * Твій будинок стоїть на осінній воді, і ранковий прибій т | Українська поезія📖

* * *
Твій будинок стоїть на осінній воді,
і ранковий прибій твоє серце студить.
Зранку йдеш, а вона зостається сама,
серед цілого білого світу сумна,
і тоді, аби хвилі здолати, вона
розмальовує крила метеликам буднів.
Ти приходиш тоді, як, натомлена, спить.
Відчиняєш вікно – вилітають барвисті,
і холодним дощем з них змиває усі кольори.
І тоді з–поміж снів вибирає вона
той, в якому нікому не взяти її
на долоню, беззахисну і безлисту.
Ти не можеш їй руку подати, бо й сам
не справжніший за тінь, не тривкіший за вітер.
І поймає усе знавісніла вода,
і відносить туди її тіло тендітне,
де метеликів крила у барвах сяйних,
де танцює вона, неземна, серед них,
і сміється,
як вміють лиш діти.

Галина Крук