США ПРОГРАЛИ КИТАЮ БИТВУ ЗА ЦЕНТРАЛЬНУ АЗІЮ Світ шокували нед | ✙ PolitКраїна ✙
США ПРОГРАЛИ КИТАЮ БИТВУ ЗА ЦЕНТРАЛЬНУ АЗІЮ
Світ шокували недільні новини про перехід більшості Афганістану під контроль «Талібану». Звісно такий бліцкриг талібів не був би можливий без виходу американських військ, який розпочався ще за каденції Трампа після підписання угоди з «Талібаном» і продовжився за каденції Байдена.
В цьому дописі ми пояснимо чому така ситуація є серйозною поразкою США в регіоні Центральної Азії та як ця поразка вплине на глобальну геополітику.
Боротьба з тероризмом була лише формальним приводом введення військ США в Афганістан в 2001 році. Насправді головним завданням США у цій війні було отримання контролю над Центральною Азією. Відразу після вторгнення до Афганістану США розташували свої війська в Киргизстані. Це мало заблокувати можливість Китаю зінтегрувати в Євразії наземні торгові шляхи. Це дозволяло штатам, які домінують на морі, зберігати свою ключову роль у світовій торгівлі. Крім того, це створювало хоч і невелику, але американську військову присутність поблизу РФ та Китаю.
Контроль над Центральною Азією мав дозволити геополітично оточити Китай, створюючи на мапі півмісяць з держав контрольованих США або їхніх союзників від Індії через Центральну Азію, Монголію до Південної Кореї, і обмежувати його торгівлю з Росією, з котрою головні торгові шляхи Китай має саме через Центральну Азію.
Додатковим завданням було отримання контролю над енергетичними ресурсами у Каспійському морі і частково Перській затоці. Після захоплення контролю над Афганістаном штати почали контролювати два індійські нафтопроводи з Каспійського моря та Перської затоки, що дозволяло мати суттєвий важіль впливу на Індію.
Крім того, після входу до Афганістану американці почали оточувати Іран, котрий має другий в світі запас природного газу та є важливим постачальником нафти. Далі у 2003 році штати зайшли в Ірак, а згодом відкрили свої пункти військової присутності (не безпосередні бази, а логістичні центри та склади) у Вірменії, Азербайджані, Пакистані та країнах Центральної Азії. За допомогою цих дій штати мали поступово оточити Іран та посприяти зміні режиму в цій державі.
Що пішло не так?
Провалився енергетичний план щодо Каспійського моря, коли в 2018 році лідери Росії, Казахстану, Азербайджан, Ірану та Туркменістану підписали конвенцію про правовий статус цього моря, яка передбачала дозвіл видобувати ресурси на Каспійському морі лише для держав-підписантів. Це викликало розчарування американських енергетичних лобістів, які стимулювали військові операції в Центрльній Азії.
Не вдалося геополітично оточити Китай. В 2012 році Афганістан отримав статус спостерігача в Шанхайській організації співробітництва (далі - ШОС), ключову роль в котрій відіграють китайці. Китай та Росія об’єднали сили для розширення впливу ШОС, пілся чого держави Центральної Азії почали замикати військові бази та пункти присутності США. В 2014 році сили США покинули останню військову базу в Центральній Азії (не враховуючи Афганістан), тобто авіаційну базу в Киргизстані. Своєю чергою Китай почав розбудовувати енергетичну інфраструктуру в регіоні, а Росії дозволив залишили військове домінування в регіоні. Фінальним ударом по впливах США в Центральній Азії та навколо неї був вступ до ШОС Індії та Пакистану в 2017.
Китай остаточно забрав під свій вплив Іран, підписавши в 2016 році договір про військову оборону та умову про співпрацю в 2021 році, яка передбачає виділення Ірану 300 млрд доларів і доступ китайського флоту до порту в Ірані.
Таким чином Китай зі своїм молодшим партнером - Росією здомінували Центральну Азію. США по суті віддали цей регіон, за який боролися з надією заблокувати Китаю утворення наземних шляхів, які міцно об’єднали б Європу та Азію та дозволили б Китаю продовжити економічну експансію. Тепер штати вирішили сконцентруватися на збережені домінування на морі, особливо, в Азійсько-Тихоокенському регіоні, де у них вже є певні успіхи, про які ми розповідатимемо в наступних дописах.
Джерела: Foreign Affairs, Strategy and Future, militarybases.com.
@politkraina
