Хаймарси — «високомобільна ракетна артилерійська система». Зру | RomPonomarenko

Хаймарси — «високомобільна ракетна артилерійська система». Зручна, далекобійна та смертоносна. Точно б’є на відстань до 300 км (певним типом ракет, яких в нас нібито ще нема; і нищить склади, командні пункти та логістичні центри, які перебувають поза досяжністю звичайної ствольної артилерії). До цього додається психологічний вплив на російських солдатів, які тепер зовсім не відчувають себе в безпеці у прифронтовій зоні. І зворотній вплив - перше застосування Хаймарсів та десятки знищених ворожих складів з боєприпасами та пальним надихнули українців, які побачили, що ми отримали чудовий інструмент для нищення ворога.

Хаймарси це дійсно чудова зброя, проти якої росіяни не мають, що виставити від слова зовсім. Саме з цим пов’язані російські вкиди про те, що наші військові продали ворогу одну установку за 700 000 доларів та що вони скерували в наші тили 200 спецназівців для полювання за Хаймарсами (останню заяву навіщось повторили декілька наших аналітиків).

Проте, чи є Хаймарси тою «диво-зброєю», які виграють нам війну? Очевидно, що ні. З одного боку, в історії чимало прикладів, коли поява нової зброї рішучим чином змінювала хід бойових дій. З іншого, сподіватися, що два десятки таких установок рішуче вплинуть на хід війни не приходиться. Росіяни вже зараз роззосереджують склади у прифронтовій зоні. Звісно, це погіршить їхню логістику та трохи обмежить боєздатність, проте фронт від того не розвалиться. Перевага в чисельності артилерійських стволів (хоча і не за якістю) теж залишається за противником.

Війну нам допоможе виграти комплексне та масоване застосування різних видів західної зброї, забезпечених необмеженим ресурсом боєприпасів та комплектуючих до них. Хаймарси, гармати, танки, літаки тощо. При їхній відсутності в достатніх кількостях, українському солдату, попри весь його героїзм, буде дуже важко переломити хребет російській армії.